Переслідування цивільних мешканців у Миколаєві: цифрові атаки на пам’ять про війну

Чи згадуємо ми про цивільних, які стали жертвами воєнних злочинів під час повномасштабної війни? Як забезпечити, щоб ця пам’ять не стерлася, але й не ставала додатковим джерелом страждання?

Мета нашого дослідження — вивчити практики пам’яті в південних регіонах України. Це друга частина нашого циклу, присвячена Миколаєву, після аналізу меморіалізації в Одесі. Останній матеріал буде зосереджено на Херсоні.

У цьому випуску проаналізуємо позиції місцевого самоврядування Миколаєва, військової адміністрації, митців і філософів, які займаються питаннями меморіалізації. Також розглянемо реакцію місцевих жителів на нові пам’ятні місця.

Миколаївська міська рада та меморіалізація

У відповідь на наш запит з’ясувалося, що з 2022 по 2023 роки Миколаївська міська рада не має даних про ініціативи щодо меморіалізації цивільних, оскільки стала жертвою кібератаки на електронний документообіг.

У серпні 2024 року президент Миколаївської міської ради Олександр Сєнкевич отримав звернення родини загиблого власника агрокомпанії “Нібулон” Олексія Вадатурського. Родина просила встановити меморіальну дошку на вулиці, перейменованій на його честь. Зазначимо, що в Одесі також є вулиця з таким ім’ям.

“На даний момент на зазначеній будівлі розташована тимчасова меморіальна дошка,” — повідомили в міськраді.

На початку червня 2024 року в Миколаєві відкрили мурал вшанування загиблого.

Під час відвідування Миколаєва ми побачили, як виглядають ці пам’ятні місця.

“Мурал на стіні виглядає непогано. Я б не ділилася цим у соцмережах, але для нашого міста, яке страждає від нестільки естетики, він виглядає пристойно”, — зауважила мешканка Наталія.

Водночас, експерт Оксана Довгополова, доктор філософських наук та кураторка платформи “Минуле / Майбутнє / Мистецтво”, вважає, що мурали не завжди є найкращим рішенням. Є інші методи для меморіалізації представників бізнесу.

Нагадаємо, що 31 липня 2022 року внаслідок російського обстрілу в будинок Олексія Вадатурського потрапив снаряд. Він залишався в Миколаєві від початку війни. У цей період окупанти захопили зерносховища компанії в Херсоні та обстрілювали елеватори.

17 січня 2025 року ще одна заява надійшла до міськради від родини загиблого підлітка, який навчався в місцевій гімназії. Родина запропонувала встановити куточок пам’яті за їхній рахунок.

Цей 13-річний хлопець загинув під час атаки 19 липня 2024 року, коли ракета влучила в житловий район. Загалом тоді загинуло чотири особи, 24 отримали поранення.

Станом на сьогодні “інформація про створення меморіального куточка у зазначеній гімназії відсутня”, — зазначив заступник міського голови Юрій Андрієнко.

Що стосується ініціатив місцевого самоврядування, то у виконавчому комітеті нам відповіли, що “Миколаївська міська рада не веде статистику щодо меморіалізації військових і цивільних осіб, оскільки військові також колись були цивільними.”

Меморіал біля Миколаївської ОВА: доступність та догляд

Цікаві відповіді з приводу меморіалізації надійшли від Миколаївської обласної військової адміністрації. Голова адміністрації Віталій Кім передав питання на управління інформаційної діяльності. Нам надали концепцію пілотного проєкту меморіалізації місць пам’яті, що стосується війни.

Обласна адміністрація також має що сказати про загиблих цивільних. 29 березня 2022 року російські війська обстріляли Миколаїв, влучивши у четвертий поверх ОВА, залишивши прірву між 1-м та 9-м поверхами.

“Протягом п’яти днів рятувальники продовжували роботи по розбору завалів та пошуку жертв. Цього дня загинуло 37 осіб, які просто прийшли на роботу,” — йдеться в повідомленні ДСНС України в Миколаївській області.

На роковини загибелі співробітників ОВА, обласної ради та лікарів підрозділів охорони, Віталій Кім написав у Telegram: “Пам’ятаємо… Помстимося за кожного”.

29 серпня 2024 року в пам’ять про загиблих було створено меморіал, що символізує відданість людей, які загинули за свободу України. Центральний мотив — силует родини, за якою стоять військові, найняті для захисту.

“Крізь силует видно будівлю обласної ради та ОВА, яка постраждала під час обстрілів. Тут установлені лампадки кольорів національного прапора, і поруч розміщено фотографії загиблих,” — зазначили в облраді.

Ми відвідали цей меморіал, що поєднує пам’ять про загиблих цивільних і військових.

Демонструючи пам’ять, відвідувачі приходять сюди обговорювати події, які відбулися. Знищена будівля ОВА, безумовно, стала пам’ятником, що говорить сама за себе. Ми помітили, як групи людей відвідували це місце, ділилися своїми спогадами про початок повномасштабного вторгнення.

Однак, за такими меморіалами необхідно тримати постійний контроль. Ми виявили пошкоджені лампадки та фоторамки з зображеннями загиблих.

Вуличні художні ініціативи

Обговоримо також вуличні художні проекти. У Миколаєві, як і в Одесі та Херсоні, вони активно присутні. Переважно це написання на фанерах, вірші та малюнки — своєрідні маркери війни, які свідчать про долю звичайних людей.

Фото: Інтент

Підсумки

Практики пам’яті потребують обговорення в спільноті для реалізації терапевтичних ефектів. Запит на лікування травми—очевидний, зазначає Оксана Довгополова.

Вивчаючи меморіальні практики на півдні, стає зрозуміло, що в Миколаєві влада не розрізняє меморіалізацію щодо військових і цивільних осіб, в той час як одеське керівництво має інший підхід. Тим не менш, меморіали в обох містах об’єднують пам’ять про загиблих. Відгуки, які ми почули, свідчать про те, що в Миколаєві це відбувається органічніше. Хочеться звернути увагу місцевої влади на необхідність ретельного догляду за цими чутливими пам’ятними місцями.

Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту «Важлива інформація для місцевих громад в Україні», реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать винятково автору.

Ната Чернецька