З моменту початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації тисячі мирних жителів України стали жертвами незаконного затримання, викрадення та утримання на тимчасово окупованих територіях. Для забезпечення соціального і правового захисту осіб, які стали жертвами цього злочину, у 2022 році було ухвалено Закон України № 2010-IX «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». Цей закон визначає порядок встановлення фактів позбавлення особистої свободи і механізми соціального захисту цих осіб.
Які особи можуть отримати статус особи, щодо якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України?
Право на встановлення факту позбавлення особистої свободи мають мирні жителі, які були незаконно затримані, викрадені або утримувалися представниками держави-агресора, її органами та підрозділами, а також контрольованими нею незаконними формуваннями. Іншими словами, це стосується осіб, яких позбавили свободи через проукраїнську позицію, професійну діяльність, громадянство або інші причини, пов’язані зі збройною агресією. Підставою для звернення можуть бути випадки незаконного утримання на тимчасово окупованих територіях України або на території Росії.
Хто може подати заяву?
Згідно зі статтею 4 Закону України № 2010-IX, заяву про встановлення факту позбавлення особистої свободи можуть подавати:
- сама особа, що зазнала незаконного затримання;
- члени родини;
- законний представник.
Хто приймає рішення?
Рішення про встановлення факту позбавлення особистої свободи ухвалює спеціальна комісія, яка діє при Міністерстві розвитку громад та територій України. Комісія розглядає кожну заяву окремо, аналізує подані докази і ухвалює рішення більшістю голосів.
Які документи потрібно підготувати?
Закон не визначає вичерпного переліку доказів. Комісія оцінює всі надані матеріали в комплексі. Серед необхідних документів можуть бути:
- документи, що підтверджують громадянство України особи, що стала жертвою;
- документи, що підтверджують родинні зв’язки;
- документи від правоохоронних органів, такі як витязі з реєстру досудових розслідувань;
- повідомлення органів безпеки про особу;
- відомості міжнародних організацій;
- показання свідків;
- фото- та відеоматеріали;
- публікації в ЗМІ;
- листування та інші документи.
Обов’язково! До заяви необхідно додати згоду на обробку персональних даних. Актуальну форму можна знайти на офіційному сайті Міністерства реінтеграції. Якщо частина документів втрачена, це не позбавляє права на звернення. Головне – представити якомога більше документів, що підтверджують факт незаконного позбавлення свободи.
Як подати заяву?
Заяву можна подати через сайт Міністерства розвитку громад України.
Які права надає встановлений статус?
Після встановлення факту позбавлення особистої свободи особа отримує право на державні гарантії соціального та правового захисту, передбачені Законом України № 2010-IX. Закон надає кілька видів грошової допомоги.
Щорічна державна допомога надається особі, що стала жертвою, або членам її сім’ї під час перебування такої особи у місцях несвободи.
Одноразова державна допомога надається після звільнення особи.
Станом на сьогодні, розмір як щорічної, так і одноразової допомоги становить 100 000 грн.
У випадку загибелі особи під час утримання або протягом року після звільнення, допомога надається її родичам.
Крім державних виплат, органи місцевого самоврядування можуть надавати додаткову матеріальну допомогу. Особи, стосовно яких встановлено факт позбавлення свободи, також мають право на ряд державних гарантій.
Зокрема, після звільнення, вони можуть скористатися такими правами:
- пенсійне забезпечення та право на отримання соціальних послуг;
- санаторно-курортне лікування на пільгових умовах;
- медична, реабілітаційна та психологічна допомога;
- соціальні послуги, включаючи влаштування до соціальних закладів;
- збереження місця роботи та посади на весь період перебування у місцях несвободи;
- одноразове отримання ваучера для підвищення кваліфікації;
- тимчасове житло;
- безкоштовна правнича допомога;
- відстрочення виконання кредитних зобов’язань;
- безкоштовне оформлення паспортів.
Непрацездатні члени сім’ї загиблого можуть отримати пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Що робити у разі відмови?
У разі відмови Комісії встановити факт позбавлення особистої свободи, особа не втрачає можливості отримати статус. Причинами відмови можуть бути недостатність доказів або відсутність документів.
В такому випадку можна:
- зібрати додаткові докази;
- повторно звернутися із заявою;
- оскаржити рішення Комісії в судовому порядку.
Отже, встановлення факту позбавлення особистої свободи є важливим кроком до офіційного визнання порушення прав людини. Процедура потребує відповідного документального підтвердження, але відсутність певних документів не є підставою для відмови. Головне – надати максимально можливий комплекс доказів, що підтверджують факт позбавлення свободи.
