Художник Володимир-Вадим Чорний провів восьмі місяці під окупацією в Херсоні, переховуючи автокемпер, в якому раніше подорожував Італією й створював пейзажі з живої природи. Місто було звільнене 11 листопада, і, за словами художника, це позначило кінець постійного страху, який супроводжував його щодня.
Його побут під окупацією складався з необхідності вирощувати овочі на городі та випадкових знахідок. Однією з них стала курка, врятована з птахофабрики поблизу Чорнобаївки, де під час пожежі, влаштованої окупантами, загинуло безліч птахів. Волонтери роздавали поранених курей, і одна з них потрапила до художника. Він годував її слимаками, а в нагороду отримував яйця з яскраво-помаранчевим жовтком — разом із овочевими стравами з городини та він і його пес протрималися в цей складний час.
Найбільшою загрозою для художника були не прямі військові зіткнення — їх, згідно з його словами, не було, оскільки окупанти пересувалися малими групами й боялися партизанів. Натомість його лякала можливість потрапити в полон та бути примусово завербованим. Він згадував про мітинги в перші дні окупації, коли вся громада Херсона збиралася на центральній площі, а окупаційні військові спочатку виглядали наляканими, поки не почали відкривати вогонь і викрадати активістів.
Художник планував вступити до тероборони, але змінив своє рішення після перегляду відео з Бузкового парку, на якому українських бійців із «коктейлями Молотова» розстрілювали з мінометів і кулеметів. Під час окупації малювати не було можливості — його перший вихід на пленер відбувся вже після звільнення міста на площі Свободи, під час обстрілів з лівого берега. Деякі об’єкти з його довоєнних робіт, зокрема готель «Херсон» та телевежа біля Катерининського собору, вже знищені.
Відразу після деокупації художник пережив мінометний обстріл поблизу свого будинку: сусідній будинок, до якого він щойно заходив в чергу, був знищений вибухом, а його власну оселю врятувала лише стіна сусідньої будівлі. Наразі він тимчасово перебуває в Одесі, живучи в своєму автокемпері біля моря, обладнаному сонячними панелями та дизельним обігрівачем, і готується зустріти вже третю зиму в умовах війни.
“Головне — дочекатися нашої Перемоги…”
