Служба зовнішньої розвідки України повідомила, що навчально-методичні матеріали курсу «Історія Росії» надходять до студентів другого курсу так званих навчальних закладів у Скадовську і Генічеську.
Згідно з отриманими даними, у цих матеріалах викладено події історії Русі від XI до XIII століття і визначні моменти початку XX століття.
Відповідно до інформації СЗРУ, курс акцентує на Володимиро-Суздальському князівстві як на «класичному зразку» руського князівства, який нібито став основою для формування централізованої Російської держави.
Цікаво, що в навчальних матеріалах стверджується, що титул великого князя, ймовірно, перетворився з Києва на північний схід ще у середині XII століття.
Своє завершення історія Київської Русі, за версією авторів курсу, отримала у 1169 році, коли Київ був знищений військом Андрія Боголюбського. Далі, як повідомляє СЗРУ, будуються уявлення про спадковість між Київською Руссю та Російською державою у схемі «Київ — Володимир — Москва».
У матеріалах також зазначається, що племена, такі як поляни та древляни, стали основою для формування «майбутніх росіян, українців і білорусів».
На картах і в схемах використовується термін «руська земля» та «русичі», що, за даними СЗРУ, розмиває межі між середньовічною Руссю та сучасною Росією.
У курсі окремо розглядається постать князя Володимира, описаного після хрещення Русі як «м’якого правителя», який нібито не застосовував смертну кару. Водночас насильницькі методи поширення християнства практично не порушуються.
Дослідження Новгорода є поверхневим, зокрема, зазначається, що його «хрестили вогнем».
Курс акцентує увагу на посиленні Москви, звужуючи розгляд до трьох з п’ятнадцяти давньоруських земель. Війни і завоювання виставляються як «природні етапи історичного розвитку», позбавляючи їх негативних наслідків.
Згідно з даними розвідки, курс також спотворює подання про історію Російської імперії та революційні події початку XX століття.
Для формування позитивного іміджу імперії використовуються праці російського історика Бориса Миронова, які, за оцінками, не враховують значного зубожіння населення.
Революційні події пояснюються зростанням соціальних запитів після реформ, в той час як відповідальність за економічну кризу частково перекладається на робітників, які, нібито, «не звикли працювати».
Причини, пов’язані з діями Миколи II та правлячої еліти, мають другорядне значення в матеріалах.
Військові невдачі подаються через призмуHeroic narrative низки російських армій. Наприклад, Брусиловський прорив 1916 року пояснюється «налагодженим постачанням», тоді як великі втрати військ залишаються поза увагою.
Участь Російської імперії в Першій світовій війні зводиться до боротьби за стратегічні території, не акцентуючи на інших імперських цілях.
Студентам також демонструють депресивні плакати того часу — такі як «Священна війна», без пояснень механізмів пропаганди, які подаються як частина патріотичного наративу.
Служба зовнішньої розвідки підкреслює, що це явище не є поодиноким випадком і є частиною системної політики Росії на тимчасово окупованих територіях.
«Історичний контекст України замінюється на російський, окупація подається як “повернення”, а історія регіонів — як підпорядкована елементам історії Росії», — зазначають у СЗРУ.
За інформацією розвідки, цей підхід буде закріплений в освітній політиці окупаційних адміністрацій Херсонської області на 2026–2030 роки.
Служба також стверджує, що шляхом маніпуляцій та змін у термінології російська влада прагне впливати на історичну пам’ять молоді на територіях під контролем.
Раніше повідомлялося, що починаючи з п’ятого класу діти на тимчасово окупованих територіях Херсонщини вивчатимуть новий предмет — «духовно-моральна культура Росії».
