У соцмережах повідомили про знищення однієї з найстаріших святинь у Голій Пристані – Свято-Духівського храму в центрі міста.
Зокрема, 24 вересня таку інформацію поширив житель Голої Пристані Віктор Шаманський. «Згорів храм…», — написав він під фото Свято-Духівського храму.
Скриншот допису із соцмережі
Наразі подробиці невідомі; також відсутні й фото чи відео храму в його нинішньому стані.
Жителі Голої Пристані сприйняли втрату святині як особисту трагедію – церква була важливою частиною духовного життя багатьох містян. Водночас люди висловлюють надію на обов’язкове відбудування храму після звільнення Херсонщини
Лариса: «Спалили і храм Свято-Духівський, нашу другу домівку. Знищують, стирають з лиця землі найкраще місце в світі. Виривають і викидають, але пам’ять живе вічно».
Олександр: «Ось вам і жахи війни». Голій Пристані випала тяжка година перебувати на лінії фронту під перехресним вогнем. Кожне руйнування рідного міста відгукується болем у наших серцях. У Свято-Духівському храмі я прийняв хрещення в 1968 році — про це навіть свідчив запис у книзі реєстрації проведених таїнств. Коли отець Георгій, трагічно загиблий у ДТП, заходився зводити дзвіницю, то пожертвував старий дзвон. Він зберігався у нас удома в діда, який врятував його під час руйнування комуністами храму на честь Миколи Чудотворця на набережній. Тоді святиня впала від рук безбожників, а зараз — від прильоту артилерії. Сумно, боляче, прикро».
Ольга: «Мене тут хрестили, мені вже 66. Як шкода. Діти, внуки завжди ходили до храму, коли приїжджали в Гопри. Батьківської хати вже теж нема…».
Людмила: «Це оберіг Голої Пристані. Дуже жаль».
Наталя: «Що прокляті орки наробили. Я жила по вулиці Гоголя, за церквою. Закінчила 8 класів у школі тоді під номером 7 — це навпроти церкви. Дуже боляче за все рідне».
Після затоплення храм хотіли знести
Варто додати, що влітку 2023 року Свято-Духівський храм сильно постраждав під час затоплення міста після підриву російськими окупантами дамби Каховської ГЕС. Як повідомляла «Гривна» у серпні того року, окупаційна влада та пропагандисти навіть заявили про можливе знесення будівлі церкви.
Хоч велика вода через два місяці після теракту на ГЕС майже зійшла, будівля храму та територія навколо нього й далі залишалися підтопленими. Пропагандисти з російського видання «Комсомольська правда» оприлюднили тоді фото храму та коментар священника російської православної церкви Дмитра Кроткова.
Він заявив, що в храмі вода залишала наліт нафтопродуктів, а на стінах поширився грибок. Пропагандисти написали, що можливе повне знесення храму «через загрозу неконтрольованого руйнування», адже стіни будівлі зроблені із саману та глини.
Свято-Духівський храм у Голій Пристані після затоплення, серпень 2023 р. Фото з окупаційних джерел
Знесення церкви тоді, вочевидь, не відбулося — на щастя. Проте через постійні обстріли храм неодноразово зазнавав пошкоджень і зрештою окупанти таки знищили його.
«Наш храм перетворився на місце зустрічі проукраїнськи налаштованих людей»
До повномасштабного вторгнення РФ церква належала до Московського патріархату, а настоятелем був отець Володимир Будник. Свого часу він займався будівництвом нової споруди храму, разом із матінкою Олександрою організував при церкві недільну школу, створив чоловічий, жіночий і дитячий хори.
Священник Володимир Будник, фото з архіву отця Володимира/pechera.info
Родина священника понад 7 місяців перебувала під російською окупацією. Він пережив зраду колаборантів, виїхав, перейшов до ПЦУ та врешті оселився в містечку Носівці на Чернігівщині, де став настоятелем старого храму. Про окупацію Голої Пристані священник розповів виданню «Печера.Info».
«Російські військові у Голу Пристань спочатку не заходили. Вони поставили блокпости на околицях, і якийсь час нас не чіпали. Люди телефонували мені й питали, чи буде служба. Моє церковне керівництво самоусунулося. Я ж не міг отак залишити людей, тому залишався в Голій Пристані», — пригадує отець Володимир.
Він розповів, що частина священників УПЦ МП почала співпрацювати з окупантами, підтримувати їх і закликати людей до цього. Проросійські священники їздили до Криму за медикаментами, а потім вимагали від людей на камеру дякувати патріарху Кирилу та Путіну за це.
«Наш храм в той час перетворився на місце зустрічі проукраїнськи налаштованих людей». На службу приходили понад 200 вірян. Ми молилися за Україну та за здоров’я нашого мера Олександра Бабича. Церква стала місцем, де можна набратися сил, поговорити, обмінятися новинами: кого забрали, хто потребує ліків, хто потребує їжі, кого треба відвідати. Влади в місті вже не було, тому наша церква стала єдиним місцем прихистку та допомоги», – каже отець Володимир.
Свято-Духівський храм у Голій Пристані під час повномасштабної війни. Фото з архіву отця Володимира/pechera.info
За його словами, окупанти водили його на допити, ФСБ схиляли до співпраці, наказували доносити на людей, які приходять на службу.
«Іноді окупанти виводили мене на розмову по три рази на день. Демонстративно садили в авто: двоє спереду й двоє ззаду, по боках. Сідали так, що їхня зброя впиналася мені в ребра. Перевіряли мій телефон постійно. Такі “розмови” іноді тривали по 40 хвилин. Казали, що можуть просто вбити. Загалом вони хотіли, щоб я казав людям про потрібні їм речі та виступав на їхніх заходах. Їм потрібна була картинка. Вони знали, що я маю авторитет серед громади», — пригадує священник.
Зрештою, коли випала нагода виїхати, отець Володимир з дружиною виїхали на вільну Україну через Василівку Запорізької області.
