6 листопада 1951 року в Україні: народження телебачення
Київський телецентр на Хрещатику, 26, вперше транслював у офіційному ефірі. Цього дня глядачам презентували фільм «Велика заграва». Перед цим, 5 листопада, відбувся технічний показ. З цією подією пов’язують початок регулярного телебачення в Україні, попри те, що короткі експериментальні передачі в Києві мали місце ще з лютого 1939 року, але вони припинилися через війну.
Сьогодні термін “телебачення України” позначає не лише один канал, а цілу систему. Це охоплює виробництво програм, ліцензування їх поширення, а також способи прийому сигналу. Для жителів Херсона це важливе питання, адже від методу прийому залежить якість зображення, коли зникає інтернет або виникають труднощі з кабельним телебаченням.
Структура телебачення в Україні
Телебачення в Україні охоплює весь процес телевізійного мовлення: від створення контенту до його споживання глядачами. Сюди входять суспільний мовник, приватні телеканали, регіональні редакції та оператори, які забезпечують ефір. Окремі проекти, такі як ютуб-канали або програми з військовими позивними, не є частиною цього поняття.
Два законодавчі акти — “Про суспільні медіа України”, ухвалений 17 квітня 2014 року, та “Про медіа”, що набрав чинності 31 березня 2023 року, окреслюють правила гри у цій сфері. Перший закон визначає статус Національної суспільної телерадіокомпанії України, а другий — ліцензування та контроль діяльності Національної ради з питань телебачення і радіомовлення.
Різниця між мовленням і каналами
Канал — це конкретна телевізійна служба з редакцією та ліцензією, тоді як мовлення визначає спосіб доставки цього контенту: через ефір, кабель, супутник або інтернет. Один канал може бути доступний через кілька каналів одночасно, а одна ефірна частота може нести декілька програм.
Від 31 березня 2026 року усі пакети телеканалів повинні містити не менше 60% контенту, що транслюється державною мовою. Це важлива вимога, яка стосується складу пакетів, а не окремих програм.
Історія розвитку телебачення
Після запуску в 1951 році мережа почала розширюватися від столиці до регіонів. Протягом перших двох десятиліть було введено більше 30 потужних станцій, що з’єднувалися радіорелейними лініями. Спочатку зображення було чорно-білим, а кольорове з’явилося пізніше в радянському стандарті SECAM. До 1991 року в Україні функціонувало державне мовлення однієї телерадіосистеми.
З моменту здобуття незалежності в країні з’явилися приватні канали, розвивався рекламний ринок. Формування суспільного мовника відбулося пізніше, ніж в інших європейських країнах — НСТУ було створено 19 січня 2017 року. Сьогодні до складу НСТУ входять кілька каналів, включаючи “Перший”, “Суспільне Культура” та “Суспільне Спорт”.
Перехід до цифрового мовлення
Цифровий стандарт DVB-T2 вперше випробували в Одесі 24 червня 2010 року, тестове мовлення у Києві розпочали 19 серпня 2011 року, а масове впровадження відбулося в 2011-2012 роках. Паралельно почався етап відключення аналогового мовлення, яке завершилося у 2018-2019 роках. НСТУ відмовилася від більшості аналогу на користь цифрової моделі.
В цифровому мовленні сигнал передається з більшою ефективністю: користувач отримує або чіткий сигнал, або зовсім його немає, без проміжних варіантів.
Виробництво телевізійного контенту
У виробничому ланцюзі виступають три основні учасники: мовник, виробник (студія чи продакшн) і оператор мережі. Мовник відповідає за формування сітки програм і контроль за ефіром. Виробник знімає програми, а оператор мережі просто передає сигнал.
Національна суспільна телерадіокомпанія представляє суспільний мовник. Приватні канали діють за ліцензіями, виданими Національною радою. Регіональні редакції закривають місцеві новини, долучаючись до мультиплексів залежно від регіону.
Способи перегляду
Дослідження показують, що українські глядачі використовують різні способи для перегляду телевізійного контенту: ефірний прийом, кабельне, супутникове та інтернет-мовлення. Серед інтернет-послуг розрізняють IPTV, що надається провайдером, та OTT, який доступний через відкритий інтернет.
Ефірне телебачення стандарта DVB-T2 не потребує абонентної плати, але необхідні антена та тюнер. Кабельне передбачає підписку, а супутникове — установку тарілки. Інтернет-вий е – це онлайн-платформа, що вимагає стабільного з’єднання.
Висновки для жителів Херсона
Для жителів Херсона важливим є усвідомлення, що телевізійна інфраструктура не гарантує однакового доступу до всіх каналів в усіх населених пунктах. Перед покупкою антени або підпискою на інші сервіси слід перевірити, чи підтримує телевізор стандарт DVB-T2, чи працює передавач в даному регіоні і який альтернативний спосіб прийому доступний у разі відключення інтернету.
Концерн РРТ забезпечує сигнал на більше 90% території України через свою мережу щогл. Але важливо враховувати, що рельєф місцевості, потужність передавачів та інші фактори можуть впливати на якість отримуваного сигналу. Тому остаточна перевірка стану сигналу — це сканування тюнера й звернення до офіційних джерел.
