Тернопіль, відомий як Файне місто завдяки пісні “Братів Гадюкіних”, приваблює своєю численністю парків, чистими вулицями та відсутністю безпритульних собак. Як живеться у цьому місті вимушеним переселенцям з Херсонщини, розповідає наш кореспондент.
Оксана переїхала до Тернополя майже два роки тому з окупованого Херсона разом з двома доньками та маленьким песиком чіхуахуа. Вибір міста був зумовлений тим, що саме тут народилася її мати і проживали родичі.
“Ми не довго вагалися, бо отримали нашу чергу на безкоштовну евакуацію. Пливли катером до Олешок через пошкоджений Антонівський міст, далі через 26 блокпостів до Василівки, заночували в шелтері в Запоріжжі і потягом дісталися Тернополя. У дорозі були дві доби”, – згадує Оксана.
У Тернополі сім’ю зустріли родичі, оскільки у вересні 2022 року місцеві волонтери вже не координували переселенців на вокзалі. Їм видали лише пам’ятку, де шукати допомогу.
“Пам’ятка була неактуальною, тому ми самі шукали інформацію про гуманітарну допомогу в Інтернеті або у Телеграм-групі “херсонці в Тернополі”. Підтримка не така велика, як на початку війни, але допомогу від релігійних організацій все ще отримуємо”, – ділиться Оксана.
Благодійні організації, такі як БФ “Карітас” Української греко-католицької церкви, Центр Турботи, церква “Сила віри” та інші, продовжують активно підтримувати переселенців з Херсонщини у Тернополі. БФ “Карітас” веде духовний проєкт, за яким проводять бесіди та організовують культурні заходи для ВПО.
Оксана самостійно забезпечує сім’ю, працюючи на трьох онлайн-роботах в сфері журналістики та редагування текстів.
“Оренда квартир у Тернополі завжди була високою через великий попит. З початку війни багато переселенців переїхали сюди, що також підняло ціни. Існують дешевші варіанти — гуртожитки, але з моїми двома собаками та мамою, яка згодом приїхала з Херсона, ми вважаємо за краще знімати квартиру”, – розповідає Оксана.
Тернопіль, за словами Оксани, є комфортним для проживання, особливо для дітей і літніх людей, але знайти добре оплачувану роботу складно.
“Я особисто роботу не шукала, але знайомі казали про низькі зарплати. Навіть у Херсоні платять краще, не кажучи вже про Київ чи Львів. Хто хоче — знаходить своє”, – констатує Оксана.
Згідно з її словами, проблему міста становить те, що більшість місцевих мешканців все ще вважають переселенців тимчасовим явищем, тоді як багато з них не мають куди повертатися.
“Місцеві не завжди розуміють, що серед переселенців є ті, хто втратив усе. Влада могла б розробити проєкти для інтеграції переселенців. Переважно житло пустує через високі орендні ціни. Незважаючи на те, що власники заробили гроші на це житло важкою працею, воно залишається порожнім, бо переселенці не можуть дозволити собі такі витрати”, – розповідає Оксана.
Оксана багато навчилася у тернополян, що сприяє єднанню різних регіонів України.
“Мені подобається, що Тернопіль розмовляє українською, люди патріотичні та релігійні, цінують родину та свята. У них особливе ставлення до ковбас та м’яса, що для мене було новим досвідом”, – розповідає вона.
За словами Оксани, тернополяни люблять прогулянки парками, чого немає у Херсоні через спеку. Вона також помітила, що тернополяни бояться протягів та холоду, хоча останні роки клімат став теплішим. У Тернополі безпечно, відсутні зграї бродячих собак, а громадський транспорт працює регулярно, хоч і з заплутаними маршрутами.
Оксана вважає, що херсонці можуть навчити тернополян бути більш відкритими та емоційно розкутими.
“Україна велика країна з різноманітними рисами у кожному регіоні. Ми, південці, відомі своєю відкритістю та гостинністю, і можемо поділитися цими якостями з іншими”, – підсумовує Оксана.
Олена Бджола
Білозерка.info
