Еколог Вадим Манюк, стоячи серед зеленої оази, вказав на молоду білу вербу. Деякі дерева вже виросли до 4 метрів. Це унікальне природне явище, якому немає рівних у всьому світі. Про це розповідається у спеціальному репортажі The Guardian, вказує Foreign Ukraine.
Манюк опинявся серед густих молодих гілок, крізь які майже не видно неба. На пересохлій землі лежали залишки молюсків. Вчений показав, як чорні тополі тягнуться до неба, серед очерету і молодих дерев шовковиці. Температура під листям була прохолодною та приємною.
У 1920-х роках, за наказом Сталіна, збудували кілька гідроелектростанцій уздовж Дніпра. Ділянка між греблями у Запоріжжі та Каховці перетворилася на велике штучне озеро. Це водосховище поглинуло давні козацькі поселення, а також сільськогосподарські угіддя українських селян. В обмін Кремль обіцяв електрифікацію та зрошення полів.
У 2022 році, після розпаду СРСР, Володимир Путін розпочав широкомасштабне вторгнення в Україну. Водосховище швидко стало частиною лінії фронту. Російські війська займали лівий берег, українські — правий. У червні 2023 року Каховську греблю підірвали росіяни, коли українські військові почали контрнаступ.
Цей вибух призвів до витоку понад 14 кубокілометрів води, що затопило населені пункти та вбило щонайменше 35 людей. Водосховище стало виглядати, як безплідна пустеля.
Проте, через кілька місяців почали з’являтись перші зелені паростки.
Недавно Манюк відвідав село Малокатеринівка, популярне серед рибалок, розташоване на шляху до Криму. На берегах колишнього водосховища – валуни і білий берег з мертвими молюсками.
За словами Манюка, полог нового лісу покриває близько 140 000 гектарів і схожий на первісний ліс, який існував 100 тисяч років тому.
У відсутність людей цю територію заселили тварини та птахи. Зозулі та ластівки літали над лісом, а місцева жителька Каріна розповіла про побаченого кабана з балкона другого поверху. Вчені попереджають, що відновлення водосховища може призвести до нового екоциду.
Дніпро повернувся до своєї старої течії. Знову з’явилися риби, яких не було видно 80 років, зокрема осетр і оселедець. Поліція помітила це, коли затримала групу браконьєрів із 16 осетровими.
«Можливо, риби мають генетичну пам’ять. Вода знову стала швидкою. Лящів та окунів побільшало», — зауважив Манюк.
Однак, не всі тішаться новим змінам. Труби, що доставляли воду до Малокатеринівки, пересохли. З червня 2024 року воду привозять вантажівками. Мешканці центральних районів стоять у черзі з відрами. Міський пляж зник.
«Наші троянди та помідори вмирають. Ми більше не можемо їх поливати», — розповідає Ліда Спильник, прогулюючись своїм городом.
Її чоловік Геннадій скаржиться на малий врожай картоплі. Головна сільради Малокатеринівки Людмила Волик зазначає: «Нам не потрібен природний парк. Ми хочемо повернути нашу воду».
Михайло Муленко, начальник відділу охорони навколишнього середовища національного заповідника «Хортиця», вважає, що втрата води є соціально-економічним ударом. Проте він додає: «Водосховище було поганим для природи. Тепер у нас є шанс змінити ситуацію». Його ідея – створити менше водосховище або судноплавний канал.
Тим часом, біорізноманіття розквітає. Заповідник «Острів Хортиця» виходить на греблю Дніпра в Запоріжжі – це тепер ланцюг скелястих островів, населений чайками. Це місце, ймовірно, відоме козакам XVI століття, які будували тут фортеці.
З’явилися ставки та лагуни, зарослі очеретом. Водні тварини, такі як жовтобрухі жаби та водяні змії, збільшилися в кількості. Берегові ластівки та плямисті мухоловки активно поширюються.
Недавно помітили огарів та канадських казарок, які рідко зустрічаються в Україні. На острові мешкає кілька козуль і плямистих оленів.
«У нас дуже цікава екологічна система. Це своєрідне диво. Нічого подібного в Європі немає», – наголошує Манюк.
У «Укргідроенерго» вважають, що водосховище потрібно повністю відновити. Це займе щонайменше 5 років і коштуватиме 1 мільярд доларів.
Відступ води також оголив археологічні пам’ятки, приховані з 1950-х років. Тут знайшли кургани бронзової доби, скіфські горщики та козацькі укріплення, а також інші артефакти різних епох.
«Ми недостатньо знаємо про ці пам’ятки. Розкопки проводилися старомодними методами. Знайшли кераміку, ювелірні вироби, зброю та 2500-річний зубчик часнику», — розповідає Денис Сікоза.
Минулого року археологи здійснили лише кілька досліджень нових пам’яток через небезпечну ситуацію. Деякі об’єкти знову приховані під рослинним покривом.
«Ми хотіли б їх дослідити, але це небезпечно. Деякі місця можемо ніколи не побачити. І, звичайно, доступ до окупованих територій відсутній», — зазначає Сікоза.
Повернувшись до водосховища, перетвореного на джунглі, вітер шелестів серед верб.
«Тут особливий запах. Пахне комахами. Що буде далі? За воду змагатимуться дерева. Дерева, які виживуть, виростуть через 50-60 років. У нас буде чарівний ліс», – сподівається Манюк.
Вадим Манюк / Фото: Alessio Mamo/The Guardian
