Перші дні широкомасштабного наступу російської армії принесли руйнування в село Таврійське, яке входить до складу Правдинського старостату на кордоні Миколаївської та Херсонської областей. Ворожі обстріли не залишили жодного непошкодженого дому. Люди були змушені евакуюватися, полишаючи свої домівки і майно.
Ольга Віталіївна Хмілевська та її чоловік були серед останніх, хто виїхав із Таврійського.
“9 березня до села вступили ЗСУ, а в ніч з 12 на 13 березня росіяни масово обстріляли Таврійське. 40% мешканців одразу залишили село. Обстріли продовжувалися щодня з “градів”, танків, САУ, великокаліберних кулеметів. Спочатку атаки проходили у визначений час, але потім стали хаотичними. 23 березня наша сусідня хата була вщент зруйнована, і ми вирішили евакуюватись. Наш автомобіль був на ремонті, тому нам допоміг сусід, який їхав до Миколаєва. Він узяв із собою нашу доньку Анастасію, 18-річного сина Валентина та мою 70-річну матір. Ми з чоловіком залишилися в селі”, – розповідає Ольга.
Подружжя змогло залишити Таврійське 20 квітня серед активних бойових дій.
“Ми закладали вікна мішками із зерном та спали на підлозі. У ніч на 20 квітня я нарахувала 40 прильотів… Вранці випустили худобу і вирушили до Миколаєва, звідти – на Волинь, до Луцька”, – продовжує Ольга.
Через місяць сім’я переїхала до Кіровоградщини, де прожила рік, а батько і син знайшли роботу на фермі.
“Повернувшись додому, ми побачили наш обстріляний двір. Будинок мами був зруйнований. Наш дім встояв, але снаряд пробив стіну і не розірвався. В хаті потріскались крокви, пошкоджений дах, жолоби, фронтон… Тварини розбрелися по замінованих полях”, – згадує Ольга.
Попри труднощі, сім’я Хмілевських взялася за відновлення житла. Відбудовувати допомагали волонтери та благодійні фонди. Ольга Хмілевська розповіла, що завдяки фонду “Солідарність” у Таврійському відремонтували 85 будинків.
“Одними з перших до нас приїхали волонтери з Черкас, які привезли шифер, дошки, продуктові набори. Вони й досі допомагають нам – навіть дали по 20 курчат на кожне господарство”, – з вдячністю розповідає активістка.
Згодом у Таврійському відновили електропостачання, волонтери забезпечили генераторами та іншою технікою для водопостачання.
Місцеві мешканці з радістю відновлюють свої господарства. Ольга згадує досягнення села до війни і вірить, що життя повернеться на кращий рівень.
“Наше село було мальовничим і процвітаючим. Всі працювали, син навчався у Херсонській державній морській академії. Ворог завдав великого лиха, але ми відновимося і станемо ще сильнішими. Головне – вигнати окупантів з нашої землі”, – впевнено каже Ольга Хмілевська.
