Олександрівка в Станіславській громаді називається нескореним селом. Під час першого року повномасштабної війни, цей населений пункт опинився на лінії вогню і був повністю зруйнований окупантами. У селі не залишилося жодного вцілілого будинку, постраждали дитячий садок, будинок культури та школа. Люди були змушені евакуюватися, але як тільки почули про звільнення Херсонщини, одразу повернулися.
Повернення до зруйнованого дому
Колись мальовниче село над лиманом залишається під вогнем ворога. Мешканці, які повернулися, більше не залишають Олександрівку. Серед них – подружжя учителів Малишко. Валентин Михайлович та Валентина Петрівна живуть у селі з 1977 року. Валентина викладала українську мову та літературу, а Валентин – трудові заняття. Після виходу на пенсію вони продовжували працювати, доглядаючи за своїм господарством.
Втеча від війни
Наприкінці березня 2022 року ворог почав безперервно обстрілювати село. Подружжя змогло врятуватися 27 березня, хоча про повернення навіть не думали, доручивши будинок сусідам. Вони знайшли прихисток у Миколаєві, а пізніше, через посилення обстрілів, переїхали до Вінницької області.
Перший повернення до зруйнованої Олександрівки
У листопаді 2022 року, після звільнення Херсонщини, Валентин Михайлович поїхав до рідного села. Він несподівано побачив страшні руйнування: повністю розбомблені будинки, зруйнована школа, їхній дім було знищено. Валентин Михайлович і сусід Андрій Погосян полагодили дах, забили фанерою вікна та двері.
Навесні додому
Весною 2023 року подружжя вирішило повернутися і відновити свій дім. Спільними зусиллями вони почали виселення сміття, боротьбу з гризунами і грибком. Допомога сусідів, серед яких Андрій Погосян, Наталія Каменецька та інші, була дуже цінною. За нідерландським проєктом подружжя отримало грошову допомогу для відновлення житла.
Нові удари ворога
У лютому 2024 року військові РФ знову атакували село. FPV-дрон знищив частину господарських споруд на їхньому подвір’ї. Але навіть після цього подружжя змогло відновити все. Однак, черговий удар знову завдав шкоди у липні 2024 року.
Життя продовжується
У квітні 2024 року подружжя святкувало золоте весілля – 50 років разом. Попри все, Валентина Петрівна і Валентин Михайлович вірять у перемогу та планують відзначити перемогу. Вони залишаються у рідному селі, де в них є дім, і продовжують надавати підтримку сусідам.
Відродження села
Село Олександрівка, хоча й постраждало від війни, поступово відновлюється завдяки зусиллям нескорених мешканців. Валентина і Валентин Малишко продовжують боротися за свою маленьку батьківщину, де любов і підтримка перемагають будь-які труднощі.
Джерело зображень: Bilozerka.info
