Як повідомлялося раніше, до окупаційних адміністрацій, навчальних закладів та інших установ прибувають жителі різних регіонів Росії, включаючи Алтайський, Хабаровський, Ставропольський краї, Республіку Комі та інші. Досить часто вони не подорожують самостійно, а везуть із собою свої родини.
«Я народився і навчався у Сибіру, а тепер разом із сім’єю переїхав до Херсонської області», – наводить цитату старшокласника з окупаційної Горьковської школи у Каланчацькому «муніципальному окрузі» — Александра Свірідова. «Це було значним рішенням для нашої родини, і спочатку я переживав, як нам тут вдасться адаптуватися. Проте з перших днів мого перебування тут я був вражений місцевою природою: безкраїми степами, морем і сільським способом життя, які створюють відчуття спокою і простору».
У той час, поки молодий учасник окупаційних заходів насолоджується навколишніми краєвидами, його батько служить в окупаційній армії. «Я відчуваю, що наша велика країна дійсно об’єднує людей», – зазначив юний росіянин. «Тут особливо шанують державні символи Росії, зокрема наш прапор».
Під час святкування анексії на території Генічеська увагу перехожих привернула жінка в кокошнику, оформленому в кольори російського прапора. Її фігура символізувала саму Росію, яка, попри нібито велич, прагне захопити нові території. Пізніше з’ясувалося, що жінка походить із Москви та звуть її Ірина. «У вас надзвичайні люди, ваша земля дуже гостинна», – поділилася своїми враженнями москвичка в інтерв’ю окупаційній пропаганді. «Це свято дійсно вистраждане, і ми всі, росіяни, дуже чекали, щоб це сталося».
Замінювання місцевого населення на нових поселенців стало звичною практикою для окупантів. Місцевих жителів позбавляють можливостей різними шляхами: шляхом економічного тиску, переслідування, цькування, тортур і фізичного знищення.
