Світлана виховує двох дітей: Юлю, якій 13 років, та Єгора, якому 9. Після початку широкомасштабної війни родина змушена була покинути рідну Херсонщину й оселитися в Тернопільській області. Лише через рік вони змогли повернутися додому. Невдовзі Світлана дізналася про хаб допомоги. Відкриття цього простору відбулося майже рік тому, і з того часу діти регулярно відвідують його. Мобільна бригада, що працює в рамках хабу, щодня допомагає доставляти дітей, оскільки їхня домівка знаходиться за кілька кілометрів.
Світлана розповіла про позитивні зміни в житті своєї родини: “Єгор часто приносить додому власноруч зроблені вироби, ділилося враженнями, як вони гралися та танцювали в хабі. Йому дуже подобаються психологічні сесії з Наталією, і він навчився крутити хула-хуп і стрибати на скакалці. Тепер він став значно комунікабельнішим”.
Внаслідок війни Єгор двічі починав навчання в першому класі: спочатку в Херсоні, потім у Тернополі, а повернувшись, відразу пішов у третій клас. Хлопчику було важко освоїти матеріал за два класи, але з підтримкою батьків та занять у хабі, він зміг впоратися. Старша дочка Юля також отримує задоволення від відвідування хабу, де знайшла нових друзів, оскільки всі її товариші залишили село.
Наталія, психолог мобільної бригади, зазначає, що працює з усією родиною. Діти Юля та Єгор навчаються зосереджуватися на групових заняттях і беруть участь у творчих активностях з елементами арттерапії, а також відвідують психологічні сесії, розвивальні ігри, рухливі активності та теми безпеки. Наталія наголошує на важливості участі батьків: “Я вдячна всім батькам, які знаходять час для своїх дітей і приходять разом з ними до хабу. Це підвищує настрій і батьків, які теж залучаються до занять.”
Римма, кейс-менеджер хабу, підкреслює важливість діяльності хабу та мобільної бригади: “Ми прагнемо задовольнити потреби дітей та їх сімей, які опинилися у складних обставинах і потребують допомоги. Це невід’ємна частина нашої роботи у рамках кейс-менеджменту.”
