Спогадами про звільнення Херсона та реакцію місцевих жителів поділилися військові 126 бригади: Сергій Ібіс, Володимир Тічер та Ігор Поляк.
Крізь труднощі до перемоги: відданість та емоції мешканців
Першим спогадами поділився заступник командира мінометної батареї лейтенант Сергій, позивний Ібіс. Він зазначив, що підготовка до звільнення почалася з оборони Миколаєва, а вже наприкінці серпня – на початку вересня розпочався контрнаступ на Херсон.
Він уточнив, що просування відбулося поблизу населених пунктів Тернові-Поди, Вавілова та Центральне. 8 листопада, перебуваючи на позиціях, хлопці дізналися про відступ російських військ, які відходили на відстань 15 кілометрів. Однак ситуація ускладнювалася тим, що противник заміновував шляхи та підривав мости.
Він також розповів, що їхній батальйон рухався до Зеленого Гаю. Там місцеві жителі тепло зустрічали військових, створюючи атмосферу свята.
220 батальйон став одним із перших, який увійшов до Херсона разом з 59-ю та 28-ю бригадами. Військові провели декілька днів у місті, технічно готуючи територію, проводячи фільтрацію та збираючи трофейну зброю.
Сергій розповідає про кумедну ситуацію з збором зброї в Зеленівці, коли літній чоловік покликав їх у свій город і почав копати.
Сміючись, вони пояснили, що є військовими. Від чоловіка, який копав, виявилося, що під час відступу руських залишились ящики патронів і гранати.
Говорячи про найбільш вражаючі моменти, Сергій згадує усмішки та радість дітей, коли вони зустріли військових.
Військові зі 126 бригади, які звільняли Херсон
Подобається матеріал? Долучайтеся до нашої спільноти та підтримуйте розповіді про людей на прифронтовій Херсонщині.
Від Зеленого Гаю до Херсона
Володимир Тічер, командир взводу мінометників 126 бригади, раніше працював вчителем початкових класів. Він поділився, що разом з побратимами був прикомандирований до 59-ї бригади, рухаючись у бік Зеленого Гаю.
Після тижневих робіт вони облаштували бліндаж, але передусім залишалися на позиціях лише одну ніч.
О 5 ранку 11 листопада водій з 59-ї бригади приїхав, затримавшись на декілька хвилин. Володимир зауважує, що це було незвично:
Вони відправилися далі, потрапивши до Зеленого Гаю, де місцеві жителі не зрозуміли, чи це насправді українські військові, чи просто відбулася ротація росіян.
В околицях містечка він помітив хрести на могилах, оскільки місцеві не мали можливості забрати тіла померлих за межі села.
Військові поділили гуманітарну допомогу, яку отримали від волонтерів. Володимир зауважив, що вони залишили місцевим жителям багато продуктів.
У звільненому Херсоні
Мінні загородження на шляху до Херсона та радість зустрічі з місцевими
Головний сержант 1-го мінометного взводу Ігор Поляк згадує, як мешканці Херсона та області зустрічали військових, акцентуючи на складнощах, які довелося подолати через мінування території.
Прибувши до Херсона 11 листопада, військові побачили натовп на площі Свободи. Ігор визнає, що спочатку ставилися насторожено до чоловіків у натовпі, підозрюючи, що можуть бути проросійські агенти.
Однак найбільше його вразила реакція мешканців Зеленівки, де з ними відбулися найбільш емоційні зустрічі.
У звільненій Зеленівці
Вгору
