У рангах тих, хто пережив окупацію і відданий науці й творчості на користь мешканців Херсона, на думку Артема Петрика, історика та письменника з цього міста, найбільше стійкість і робота в умовах критичних ситуацій. Він ділиться цим із Інтентом у спеціальному інтерв’ю, розглядаючи “херсонський феномен”, відносини між Україною та Литвою та майбутні можливості конфлікту Росії та України на основі історичного досвіду.
“Артем Петрик: Важко вірити, що окупанти пішли без боїв”, – так починає розмову Інтент з автором. Він описує події 24 лютого, коли почалося повномасштабне вторгнення. Історик пише: «Мене розбудили вибухи й перше, що побачив – стовбур диму від Чорнобаївського аеродрому».
Петрик не вірив у швидкість війни, оскільки відчував загрозу у повітрі напередодні в’їзду в Україну. Він описує момент, коли він відправив свої твори закордонним колегам під час окупації. Це сталося під час суворого контролю та конспіративних заходів для збереження безпеки.
У “Снах про Херсон” автор зберігає спогади подій окупації та пізніше створює літературні твори. Під час окупації він активно документував та допомагав сім’ям та тваринам, що постраждали від війни. Петрик привертає увагу до проблем, які виникали в умовах окупації й руйнування міста під обстрілами.
Автор співпрацював з українським режисером Ахтемом Сеітаблаєвим у створенні вистави “Листи без відповіді” за мотивами своїх творів. Його життя з Херсоном надихнуло на одруження в місті під обстрілами, у надзвичайно складних умовах.
Висловлюючи свої думки щодо майбутнього конфлікту Росії та України, Петрик підкреслює важливість збереження української державності та протистояння агресії. Він звертає увагу на необхідність підготовки та ефективної дії в умовах невизначеності та небезпеки.
У своїх книгах та гуманітарній діяльності Петрик прагнув розкрити правду та допомагати тим, хто постраждав від війни. Йому було присуджено нагороду за цю роботу, а його діяльність продовжує підтримувати Херсон та його мешканців навіть у складні часи.
INTENT
