“Я ніколи не забуду свій перший штурм”: історія військового з Херсона Руслана Мерзлого

Руслан Мерзлий, мешканець Херсона, з початку повномасштабного вторгнення долучився до одеського підрозділу головного управління розвідки Міністерства оборони України “Химера”. В цей час його батьки були під контролем російських окупантів. Руслан брав участь у визволенні Херсонщини, проте в боях на лівобережжі отримав поранення, яке змусило його демобілізуватись.
Руслан виріс у Херсоні, згодом переїхав до Одеси, де на початку війни вирішив захищати свою країну. В минулому він активно займався спортом.

“Займався боксом, це справді було моє захоплення. Після переїзду до Одеси продовжив тренування, освоїв кікбоксинг та бойове самбо. Навчав дітей та дорослих у боксі”, — поділився спогадами військовий.

У день вторгнення Росії Руслан прокинувся від вибуху, почувши його, дружина розбудила його. Він спочатку не повірив, але потім зателефонував друг із Херсона, який підтвердив початок війни.

“Він сказав: ‘Збирайся, війна почалася’. Спочатку я був в шоці. Дзвонив батькам, почув плач матері, вони були в жаху. Я закликав їх виїхати до Одеси, але вони опинилися в окупації”, — згадує Руслан.

Перші дні він провів в Одесі з дружиною та дворічним сином. Його друзі почали формувати підрозділ.

“Хлопці запросили мене приєднатися до Збройних сил України. Я вирішив йти з ними, відправив жінку з сином до Польщі та пішов на фронт. Так виник підрозділ ‘Химера'”, — розповідає військовий.

Руслан поділився спогадами про військові дії, які він пережив, включаючи свій перший штурм.

“Це було надзвичайно важко і страшно. Ми штурмували водокачку в області. Втрата близького друга, нашого побратима, залишила незабутній слід”, — говорить Руслан.

11 листопада 2022 року, під час визволення Херсона, Руслан проходив реабілітацію. Його підрозділ отримав поранення під час боїв.

“Липень був особливо важким. Лише десятеро з нас залишилося в строю, інші були поранені. Коли дізналися про визволення Херсона, ми були на реабілітації в Одесі, але мріяли повернутися”, — згадує Руслан.

Після звільнення Херсона він поспішив до батьків. Спочатку, побоюючись, що їх забрали, дізнався, що вони на площі, щоб повідомити новини про стан.

“Нам повідомили, що вони на площі, на деяких точках встановили ‘старлінки’. Я й сам не міг дочекатися, щоб зустрітись з ними”, — розповів Руслан.

Після визволення Херсона, його бригада була перекинута на цю ділянку.

“Ми розташувались на березі Дніпра, періодично переходячи на інший бік для виконання завдань”, — зазначає Руслан.

Під час штурму Козачих Лагерів Руслан отримав поранення.

“Бої тривали чотири дні безперервно. Ми вели бій, знали, що ворог попереду, але не відступали”, — говорить військовий.

Під час одного з боях у Руслана виникли проблеми із завершенням необхідних дій.

“Небажаючи залишатись осторонь, я вирушив на допомогу побратимам. Але в цій метушні був важко поранений. Страхи за евакуацію зростали, я опинився на відкритій території та побоювався дронів”, — зізнається Руслан.

З жовтня 2024 року Руслан проходить реабілітацію в Одесі і чекає на операцію.

“У процесі лікування сталися ускладнення. Очікую на операцію, щоб виправити ситуацію. Планую повернутись на службу в армії”, — підсумував Руслан.

Суспільне Херсон