Останні дні лютого залишаться в пам’яті українців як початок повномасштабної війни, розв’язаної Російською Федерацією проти України. Попереду нас чекають не лише трагічні події, але й вражаючі приклади мужності та відваги людей, які стали на захист своєї землі. Одними з таких героїв стали тероборонівці, які в перші дні вторгнення протистояли агресорам в Херсоні.
Запеклі бої тривали шість днів до 1 березня, в ході яких відбулися найгероїчніші й водночас найтрагнічніші моменти в обороні Херсона. У Бузковому парку та Херсонському ліцеї під час нерівного бою з російськими військами загинули щонайменше 24 тероборонівці, які боролися, незважаючи на чисельну перевагу противника.
Напередодні річниці цієї трагедії у Бузковому парку, ми згадуємо хронологію подій оборони міста. На сторінці Сил територіальної оборони ЗСУ опубліковано матеріал, присвячений цим подіям. Цитуємо його без змін.
Херсон-останні-оборонці-міста”>Херсон: останні оборонці міста
Протягом 2022 року в соцмережах поширювалися чутки про те, що Херсон «здали без бою». Російські окупанти намагалися створити образ, згідно з яким їх зустрічали з квітами. Але насправді оборона міста тривала до останнього.
Дайте автомат!
Офіцери херсонської бригади тероборони зібралися у військкоматі ще до шостої ранку, очікуючи на наказ про мобілізацію. Тим часом під воротами збиралися сотні городян, які прагнули взяти до рук зброю, щоб боротися із загарбниками. Важливою фігурою на той момент був колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко.
«Миколаєнку зашестидесят, і йому сказали йти додому. Але він відповів: «Синку, ти що, з глузду з’їхав? Дай мені автомат», – поділився згодом спогадами боєць херсонської тероборони Сергій «Грибочок» Сергеєв.
Протягом кількох годин до черг мобілізували близько 500 бійців. Зброю отримували на складах під ворожими вертольотами.
Антонівський міст: перший бій тероборони
24 лютого в другій половині дня тероборонівці вирушили до Антонівського мосту, отримавши наказ знищити десант противника та допомогти 59-й мотопіхотній бригаді вийти з оточення.
Перша група під командуванням ротного Олександра «Берези» зазнала нападу з боку авіації. Четверо бійців було поранено, зокрема і «Береза», одного з них не вдалося врятувати. Березовський згодом отримав серйозні травми, але не дожив до перемоги.
Другу групу очолив ротний Михайло «Лиман» Балюк. Якісне утримання позицій тероборонців тривало до пізньої ночі, доки не пройшли останні машини 59-ї бригади.
Залишилися одні
На ранок 26 лютого в Херсоні залишилися лише тероборонівці. До них приєдналися бійці білозерського батальйону, де не вистачало зброї для всіх.
«У херсонців була велика мотивація. Люди приходили й просили зброю. Один із місцевих приніс автомат, запитуючи: «Де ти його взяв?». Відповів: «Я його ще з давніх часів зберігав. Беріть і боріться», – згадував комбат Ігор Ліхнов.
28 лютого російські військові завершили оточення Херсона, а 1 березня почали заходити в місто з кількох напрямків, на що тероборонівці відповіли активним опором.
Миколаївське шосе: «зустріли» колону
Приблизно о восьмій ранку група херсонців виїхала на Миколаївське шосе, намагаючись зустріти колону, що входила в місто. Однак противник вже наступав на Херсон.
Тероборонівці не могли виграти час, поступаючись у моменті. Ігор Кураян запропонував відступити та взяти під контроль мости, щоб нанести удар колони під час переходу. Проте росіяни вже зайняли позиції на мостах, відреагувавши шквальним вогнем.
Інша спроба зупинити колону була здійснена група Євгена «Змія», які відкрили вогонь з автівок.
«Вони одразу почали відповідати. Це були не звичайні солдати. Здавалось, перед нами стояла спецгрупа», – згадував «Змій». Згодом стало відомо, що в цій сутичці їх група знищила кількох росіян.
«Фабрика»: дали по зубах
Херсонці зайняли позиції в районі торгового центру «Фабрика». Працівники сусіднього «Епіцентру» допомогли перекрити дорогу бетонними блоками, улаштувавши окопи. Це було єдиним місцем, де тероборонівці змогли облаштуватися для бою.
«Росіяни боялися заходити, адже думали, що тероборона їх добре розбереться», – розповідав учасник бою Микола Зозуля.
Однак, після усвідомлення малочисельності херсонських бійців, ворог почав використовувати БТРи та піхоту. Тероборонівці відкрили вогонь, проте множина ворожих сил змусила знизити активність.
Під час одного з обстрілів снаряд влучив у торговий центр, який спалахнув вогнем.
«Вони не просто так перейшли в місто. Вони отримали справжній опір», – підсумував Зозуля.
Ліцей: «білозерські діди» дають бій
Група тероборони зайняла позиції поблизу Білозерської площі та на території обласного ліцею. За словами бійця Костянтина Козака, на них вийшла група з 40 російських військових.
«Як тільки ми їх побачили, почали стріляти з автоматів. Двоє впали, один почав кликати на допомогу. Вони кидали димові гранати, намагаючись витягнути пораненого», – розповідає Козак.
Херсонці тримали свої позиції до того моменту, поки не повністю закінчилися набої. Першими почали відступати молодші бійці.
«Хлопці, ми вже пожили своє. Ви відійдіть, а ми – як вийде», – сказав хтось з «білозерських дідів».
Бузковий гай: останній рубіж
Цей бій став найвідважнішим і найтрагічнішим моментом в обороні Херсона. Тероборонівці білозерського батальйону вступили в бій, незважаючи на незручні позиції та чисельну перевагу ворога.
Спочатку по тероборонівцях відкрили вогонь російські снайпери, згодом підключилися крупнокаліберні кулемети та бронемашини. Свідки говорили про настільки інтенсивний обстріл, що дерева падали, хоча багато з них і рятували життя бійцям.
Одна з бронемашин заїхала в гай, де ховалося багато бійців.
«Я бачив, як гинуть наші хлопці. Потрібно було діяти, адже ворожа БМП продовжувала стріляти», – згадує Олександр Козак.
Він дістав гранатомет, підійшов до росіян з тилу і знищив їхню БМП. Однак, поки сили були нерівними, українці змушені були відступити.
Місцеві жителі, які увійшли до парку після бою, побачили загиблих бійців. Поширювався міф, що місцеві мешканці лише з «коктейлями Молотова» в руках піднімалися проти окупантів і загинули. За даними поліції, у Бузковому гаю загинуло 12 тероборонців, в бою в цілому участь брало понад 40 бійців.
Херсонські «Герої Крут»
Мало відома історія оборони Херсона нагадує подвиг Героїв Крут. У 2022 році місцеві тероборонці виступили проти переважаючих сил супротивника, маючи значно нижче озброєння. Вони не змогли витримати, понесли великі втрати, але тримали оборону до 1 березня.
Перші шість днів дозволили силам з Миколаєва підготуватися до оборони, чого не було в наявності у Херсона.
Після окупації Херсона тероборонці не зупинили боротьбу, вони лише переформатувалися в підпілля та продовжили працювати для деокупації міста.
11 листопада Херсон був звільнений.
Фото з Facebook-сторінки Сил територіальної оборони ЗСУ.
