Започаткувати нові ініціативи та стратегії розвитку, презентувати можливості регіону, шукати партнерів і донорів, які б допомогли селам Херсонщини стати сучаснішими та комфортнішими для проживання… Чи реально це під час війни, якщо одна частина громади знаходиться в зоні активних бойових дій, а інша — всього в 15 кілометрах від фронту?
«Звичайно, як не саме сьогодні!» — заявляє Наталя Гридіна, наповнена оптимізмом.
Вона демонструє, що навіть у період воєнних труднощів ініціатива та рішучість можуть змінити обставини.
Своїм натхненням Наталя заряджає тих, хто її оточує.
Напередодні 8 Березня ми спілкувалися з Наталією Гридіною про її плани, жіноче лідерство, цінності, які змінила війна, і мрії.
«Я не прагнула бути головою сільради, яка просто підписує документи»
Наталя родом із села Федорівка Дар’ївської громади, де провела своє дитинство та юність, і після навчання повернулася, щоб реалізувати свої знання.
Працюючи секретарем сільради, вона згодом стала головою, отримавши довіру односельців. Наталя присвятила свій час перетворенню рідного села, реалізуючи проєкти, які стали знаковими для громади.
«Пам’ятаю, як ми виграли мінігрант Британської ради і разом з жителями облаштовували зупинку громадського транспорту. Пізніше реалізували проєкт “Парк європейського періоду”, після чого в селі з’явилася унікальна локація з розарієм і Алеєю Слави. Нам вдалося також відновити сільський будинок культури і організувати для жінок дозвілля. Я не хотіла бути лише формальною лідеркою, мені було важливо приносити інвестиції в село», — ділиться спогадами Наталія.
Після роботи в Херсонській ОДА, де вона зберегла зв’язок із рідним селом, Наталя взяла на себе можливість очолити відділ регіонального розвитку, інвестицій та проєктної діяльності Дар’ївської СВА. Це рішення вона прийняла без вагань.
«Армія відновлення»: кожен на своєму фронті
Розробка проєктів, залучення донорів та створення комплексної програми відновлення стали основними напрямками діяльності Наталії.
Вона розпочала з пошуку партнерів і залучення безробітних до суспільно корисних робіт, що призвело до створення “Армії відновлення”. Спочатку працювало п’ятеро людей, зараз їх вже близько п’ятдесяти, які допомагають із гуманітарною допомогою, доглядом за самотніми, розбором завалів і підготовкою сіток для підрозділів.
«Ми реалізуємо проєкт “Добробати”, в якому бригади ремонтують житло для жителів, готують оселі до зими. Завдяки донорам ми отримали спецтехніку, також у громади з’явилися “соціальні пральні”, що стало рятівним кроком у воєнний час», — розповідає Наталія.
«Якщо один проєкт із десяти виграє – це вже успіх»
Кожного дня у відділі готують нові грантові заявки: «Якщо виграє хоча б одна з десяти, це вже удача!»
Одночасно вони популяризують громаду через соціальні мережі та інтеграцію на різні платформи, що дозволило залучити до громади пожежний автомобіль з Німеччини.
Наталя також вірить у стратегічне планування розвитку громади, незважаючи на складну ситуацію. Вона переконана, що інвестори незабаром будуть готові повернутися.
«Так, тепер інвестори боятися заходити в небезпечні зони. Але я вірю, що скоро чергові зміни відкриють нові можливості для Дар’ївщини!», — переконана управлінка.
Дрібні ініціативи — великі трансформації
Наталія зазначає, що не всі жителі одразу розуміють переваги нових проєктів, зокрема, коли з’явилися спортивні кімнати в підвальних приміщеннях громади в рамках ініціативи ICAR «Єднання». Проте найбільший виклик — це складна ситуація безпеки, яка ускладнює залучення донорів на ці території.
Разом із громадськими організаціями «Моя Херсонщина» та «Центр логістики розвитку громади», Наталія та її команда працюють над новими програмами та реалізацією ініціатив. Тому її робочий день часто триває більше восьми годин.
Вони займаються створенням стратегії розвитку громади, де фіксуються всі пошкоджені об’єкти, підписуються меморандуми про співпрацю, реалізуються сміливі ідеї.
Незважаючи на труднощі, коли Наталії доводиться просити про допомогу в інших, її колеги відгукуються з розумінням, що підвищує мотивацію для співпраці.
Сьогодні Наталя мріє про нові проєкти, такі як будівництво сучасних освітніх закладів, поліпшення транспортних зв’язків, медіаграмотність для літніх людей та інші ініціативи.
«Я мала можливість брати участь у тренінгах і навчаннях в Україні та за кордоном. Я знаю, які зміни можливі, і вірю, що війна закінчиться!» — оптимістично стверджує Наталія.
У вільний час вона займається барельєфами, навченими під час війни.
«Я завжди прагнула малювати. Вже будучи головою сільради, намагалася вносити яскравість у життя села. Зараз я експериментую з малюванням шпаклівкою та планую провести майстер-клас для дітей», — ділиться творчими планами Наталія.
«Головне — щоб усі були вдома!»
Сім’я є для Наталії опорою: чоловік Петро, син Віктор і його родина, онук Артем, донька Юлія, а також батьки, які підтримують її в цих складних умовах.
«Я щаслива мати таку чудову родину та працювати в місці, де почуваюся потрібною. Війна змінила наші пріоритети і погляд на життя. Я розумію, що потрібно вчитувати дітей на власному прикладі. Наша донька активно бере участь у конкурсах і стартапах, і це надихає мене», — зазначає Наталія.
Висловлюючи ці важливі думки, рішуча керівниця стає справжнім прикладом для наслідування, вдало поєднуючи роль мами, дружини та активної громадянки.
Ірина Квітка
