Світлана Мацюта обіймає посаду помічниці художника у Херсонському театрі імені Миколи Куліша, проте її справжня ідентичність — це художниця, яка втілює свої мистецькі ідеї, перетворюючи творчість на невід’ємну частину своєї повсякденної історії.
Світлана почала співпрацювати з театром ще під час навчання на факультеті мистецтв у Херсонському державному університеті. Вона поєднувала оформлення театральних вистав з особистими митцеськими проектами, займаючись малюванням, виготовленням ляльок-мотанок, текстильних виробів та шкіряних аксесуарів. Ці заняття не лише приносили їй додатковий дохід, а й приносили задоволення.
Наслідки воєнного часу
Наразі Світлана продовжує займатися творчістю: працює в театрі, малює, вишиває. Проте, після подій лютого 2022 року, її життя змінилося, як і життя багатьох жителів Херсона. Виготовлення аксесуарів на час призупинено через брак попиту в прифронтовому місті. Натомість, з’явилося нове мистецтво — розписи на снарядах і гранатометних тубусах, яке стало актуальним у воєнних умовах.
“Ці розписи, переважно, виконую на замовлення для подарунків”, — розповідає Світлана. “Військові можуть замовити, або ж директор театру запитує, коли виїжджає, щоб підготувати якісь сувеніри. Я найчастіше оформляю гільзи і тубуси самостійно, додаючи орнаменти та елементи, які нагадують про херсонські події 2022 року. Іноземці також замовляють щось особливе, як-от автівки побратимів.”
Світлана не залишила без уваги й виготовлення м’яких іграшок. Її натхнення черпається з робіт відомої херсонської мисткині Поліни Райко. Вона створила кілька півників, натхненних творчістю Райко, за порадою своєї подруги, херсонської майстрині та письменниці Альони Маляренко.
“Альона мені сказала: ‘Спробуй створити щось за мотивами Райко. Кому-небудь може сподобатися.’ Я спробувала, і замовлення на такі іграшки вже поступають. Нещодавно я також отримала книжку про Райко з її роботами, які можна активувати через смартфон. Але поки що не вдалося знайти час, щоб встановити потрібний додаток”, — поділилася Світлана.
Крім того, книга Альони Маляренко “Жизель і мир”, яка в гумористичній формі розповідає про спротив херсонців, була оформлена саме Світланою.
Образ “гусака” став для Світлани особливим. “Я вперше побачила його на вишиванці, і це дало мені ідею створити м’які іграшки у вигляді гусаків із вишивкою. Я вже виготовила чимало таких,” — зазначає вона, додаючи, що іграшки вже розповсюджені не лише в Україні, а й за межами, вони також були продані на аукціонах на користь Збройних сил України.
Переживання під окупацією
Світлана та її родина пережили окупацію Херсона. Вона розповідає, що колеги з театру, які перейшли на бік окупантів, були у контакті з нею.
“Мені телефонували працівники театру, запрошуючи повернутися на роботу, обіцяючи хорошу оплату. Я, звісно, відмовилася й заблокувала ці номери. На щастя, це залишилося на рівні дзвінків, ніхто не приходив особисто”, – згадує художниця.
Вісім місяців окупації стали для Світлани часом своєрідної внутрішньої еміграції, у якій вона знайшла заспокоєння в малюванні акварелі.
Родина двічі намагалася залишити окуповану територію, проте обидві спроби були невдалими. Перша скасувалася через несправність автомобіля, а друга через необґрунтоване підвищення ціни на транспорт. Коли родина відмовилася, перевізник запропонував безкоштовно вивезти Світлану та її сина до Кривого Рогу, залишивши чоловіка в Херсоні. Від такої пропозиції родина відмовилася.
Світлана поділилася, що ці невдалі спроби виїзду вони сприйняли як знак, що краще залишитися у Херсоні.
Творчість серед труднощів
Сьогодні херсонська мисткиня продовжує працювати в театрі, проводить заняття з образотворчого мистецтва для дітей та дорослих у спеціально облаштованому “Арт-просторі в укритті”.
Світлана все ще малює і виготовляє іграшки, співпрацюючи з Альоною Маляренко над виробами декоративно-ужиткового мистецтва, такими як торбинки та рюкзаки.
Світлана підкреслює, що все необхідне для творчості доступне в Херсоні, і, незважаючи на постійні загрози, вона прагне дарувати красу світу.
“Я малюю для себе. Теми війни не приваблюють мене. Я не хочу зображати руїни, адже не бачу у них нічого прекрасного”, — зазначає Світлана Мацюта.
Її твори, присвячені Херсону та його околицям, привертають увагу не лише своєю естетикою, а й відмовою від традиційних символів, таких як кавуни, які малі б бути стереотипом, адже у Херсонщини є чимало інших цікавих образів.
Автори: В’ячеслав Гусаков, Олена Гнітецька.
