“В класі залишилось дуже мало однокласників. Багато з них виїхали за кордон або в інші міста. Відчувається брак спілкування, активності: не вистачає прогулянок коридорами, їдальнею, та й просто шкільного життя”, — ділиться хлопець.
З чотирьох років він займається боротьбою, до секції його привів батько. Також протягом шести місяців Андрій відвідував секцію з плавання. Спорт завжди був важливою частиною життя родини. На пам’ять про часи, проведені з батьком, хлопець зберігає хокейну шайбу.
“У 2021 році ми з татом та братом пішли на хокей. Ми сиділи ближче до льоду, і шайба влетіла до нас на трибуну. Я спочатку не знав, що з нею робити, але тато сказав: ‘Забирай!’ І ось вже чотири роки я її зберігаю”, — згадує Андрій.
Після початку повномасштабного вторгнення родина провела чотири з половиною місяці в окупованому Херсоні, після чого мати з двома синами виїхала до Запоріжжя. Батько залишався у місті до його звільнення. Сьогодні родина знову проживає в Херсоні разом із кішкою Люсею та собакою Монею.
“Люська у нас ‘десантниця’. Вона двічі падала з восьмого поверху. Її падіння на 8 березня стало для мене справжнім ‘подарунком’. Моню ми забрали з вулиці після загибелі мого чоловіка. Я пообіцяла хлопцям, що в нас буде пес. Спершу ми шукали його, а потім зрозуміли, що наш собака знайде нас сам. І так воно й сталося”, — розповідає мати Андрія Юлія Спиця.
Юлія Спиця. Суспільне Херсон
Юлія народилась у Харкові, проте 20 років тому переїхала до Херсона. Вона вважає, що дім має велике значення.
“Дім — це там, де моє серце. Тут народились мої сини, і я не можу залишити це місто, незважаючи на всі труднощі. Херсон мені потрібен, а я потрібна Херсону”, — зазначає вона.
Мати та син вигулюють собаку. Суспільне Херсон
Андрій продовжує займатися футболом — спочатку грав у запорізькому клубі “Металург”, а тепер повернувся до команди “Кристал”. Також він займається боксом, оскільки вважає це необхідним для здійснення своїх мрій.
“Я хочу стати рятувальником. Вони рятують людей так само, як і військові. У мене є друг Ваня, його вітчим Артур працює в ДСНС. Я бачив рятувальників на місцях обстрілів. Для цього потрібно багато фізичних тренувань”, — говорить хлопець.
Андрій Спиця. Суспільне Херсон
Юлія розповідає, що у Андрія безліч мрій. Про його прагнення стати рятувальником вона говорить з гордістю.
“Ця професія не лише зараз популярна, насправді важливо, щоб моя дитина виросла чесною людиною. Ця робота дозволить йому реалізувати свої найкращі якості”, — пояснює вона.
Суспільне Херсон
