Внаслідок повномасштабного вторгнення багато українців опинилися змушеними залишити свої домівки в пошуках безпечних місць. Переселенці не тільки шукали прихисток, а й бралися до відновлення свого життя, оволодівали новими професіями, а також підтримували військових і громади, які їх приймали.
Таким є досвід Людмили Кузьміної з нині окупованого міста Гола Пристань. Вона поділилася своєю історією з “Суспільним Миколаїв”.
У 2022 році разом із сім’єю Людмила залишила своє місто, втративши дім і роботу, проте знайшла новий прихисток у Доманівці на Миколаївщині. Тут вона відновила своє життя та продовжує допомагати іншим — шиє для військових, працює в соціальній службі та підтримує рідних.
Перед початком великої війни Людмила працювала в будинку для літніх людей у Гола Пристані. Вона вирішила залишити роботу через зміни у керівництві, які запровадила окупаційна влада:
«Вони просто змінили начальство, почали нове управління. Потім всіх підопічних вивезли кудись невідомо», — зазначила Людмила.
В даний час родина Людмили живе в Миколаївській області в будинку, збудованому за кошти Королівства Данія.
«Куди нам їхати? Там вже немає куди повертатися, все зруйновано. Нещодавно сусіди повідомили, що до нас прийшли військові: зняли наш паркан. Ми лише що поставили новий металопрофіль», — розповіла вона.
Її сини наразі служать у Збройних силах, одна донька залишилася у Доманівці, а інша вирушила до Польщі.
