Волонтери Херсонського обласного загону швидкого реагування товариства Червоного Хреста України (ЧХУ) надають першу допомогу жителям області та евакуюють людей із зони активних бойових дій.
Про важливу роботу волонтерів-рятувальників журналістам “Суспільного” розповів херсонець Микола Тараненко, який керує загоном 8 років.
Тараненко з позивним “Шрек” долучився до загону швидкого реагування товариства ЧХУ у 2014 році. Коли почалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну, волонтер був у Києві, викладав на тренінгах з першої домедичної допомоги.
“Я 25 лютого 2022 року повинен був повернутися в Херсон. Але приїхав в Одесу у батальйон госпітальєрів. Там і почалася моя війна. Вже 26 числа ми надавали першу допомогу, перші поранення були на в’їзді в Миколаїв”, – каже Микола Тараненко.
Волонтер розповідає: з 2014 року у його загоні через війну загинули п’ятеро волонтерів.
“Перший Влад Ковальов (військовий лікар з Херсона, який загинув у 2014 році під Іловайськом – ред.), потім була Ірина Шевченко, вона служила в нас (військова медикиня, загинула у 2019 році на Донеччині при евакуації поранених – ред.). Тоді в мене троє дівчат пішло до Збройних сил України, Іра, Аня і Лариса. Іра загинула на мінному полі. Третій загинув Денис Скрічевський, потім Віка Яришко (вбита уламком російського снаряду у грудні 2022 року в Херсоні) і Кирило Пікула. Наш загін – єдиний загін в Україні, який зазнав таких втрат”, – каже Тараненко.
Об’єднання медичних волонтерів продовжувало працювати в області під час окупації у 2022 році. 13 березня екіпаж взяли у полон російські військові.
Миколу, на щастя, відпустили 21 березня 2022 року, він повернувся до Херсона. Продовжив видавати гуманітарну допомогу та ліки, допомагав людям та тренував волонтерів свого загону – тоді їх було близько п’ятдесяти.
“Я своїх попереджав: “Хлопці, поки ми в окупації, обстрілів міста не буде. Як тільки нас звільнять – почнеться робота”. У мене був перший досвід, коли район Житлоселища обстріляли, там було багато постраждалих. Ми виїхали на машині “швидкої”, нам передали наші колеги з ЧХУ. То ми якраз працювали, витягали людей”, – розповів Тараненко.
У Херсонському обласному загоні швидкого реагування ЧХУ зараз 18 волонтерів, які евакуюють людей з-під обстрілів.
“Забираємо з прибережних зон, перевозимо до Херсона або перевозимо у більш безпечні місця. Станіслав, Олександрівка, ну, в багато місць заїжджаємо, і якщо є, надаємо продуктові набори, воду. Спеціально туди їхати не можна – обстріли постійні та дрони – ви знаєте, як це відбувається, – криють всі машини, незалежно на швидкій ти допомозі чи на будь-якій іншій. Тобто, на жаль, зараз символіка Червоного Хреста не працює. Російські війська нехтують, для них це ціль”, – говорить Микола.
Херсонський загін продовжує працювати. Але, звісно, волонтери мріють про якнайшвидшу перемогу України і мир.
“Я розумію, що після перемоги нас накриє, і буде дуже сильний відкат. Ми до цього готуємось, знаю, що буду робити – я піду на рибалку на три дні, щоб взагалі нікого не бачити. Візьму з роботи хлопців наших, відпочинемо”, – каже Микола Тараненко.
Про це пише Білозерка.info
