Юрій Соболевський – перший заступник голови Херсонської облради, який був одним із тих, хто стояв біля витоків партії “Слуга народу” на Херсонщині. Його раптовий вихід з лав політсили викликав обговорення в соцмережах.
В екслюзивному інтерв’ю журналістам видання “Гривна” він розказав про причини свого рішення покинути “Слугу народу”, внутрішні конфлікти в партійному осередку, ситуацію із комунальними закладами Херсонщини, репресії ворога на тимчасово окупованій частині області та майбутні вибори.
— Ваш вихід з лав партії “Слуга народу”, де ви були з самого початку її створення, викликав доволі широкий резонанс. Зокрема, в соцмережах я зустрічав як схвальні коментарі щодо рішення, так і щось на кшталт “щури побігли з корабля”. Яка була причина покинути президентську політсилу?
— Ви ж знаєте, яка ситуація у нас в регіоні. Вона надскладна безпеково, враховуючи, що дві третини Херсонської області зараз тимчасово під окупацією. Точно зараз не до місцевої політичної діяльності. Насправді наша політична сила “Слуга народу” займалася виключно гуманітарними питаннями та допомогою Збройним силам України. Ніякої політичної діяльності в класичному її розумінні під час війни і не може бути.
Наш херсонський осередок, які і інші осередки, максимум державного фінансування, яке було спрямовано на діяльність політичної партії, перерахували в кінці року Збройним силам України. Звичайно, жодних зборів, конференцій та інших заходів політичного характеру. По-перше, на мій погляд, це було б максимально не етично, в той час коли наше населення постійно під ворожим вогнем, проводити якісь заходи. Це було б цинічно. І кошти, що були заплановані на такі заходи були фактично зекономлені та перераховані ЗСУ.
Щодо виходу з політичної сили, це не було простим рішенням або емоційним. Це продумана насправді історія. Причому я завчасно попереджав керівництво нашої політичної сили про те, що маю такий намір. Це пов’язано, в першу чергу, з тим, щоб отримати статус політичної неупередженості.
Дуже багато є спілкування з міжнародними партнерами, комунікації з медіа, в тому числі і з іноземними. Моя партійна приналежність викликала певний сумнів до тієї інформації, яку я надавав. Зокрема, і щодо обстрілів, воєнних злочинів росіян. Певний сумнів був, це відчувалося, тому що розуміли, що я представник політичної сили, від якої і наш Президент балотувався на цю посаду. Я не можу сказати, що це була недовіра, але був певний нюанс. Тому це була основна причина рішення виходу зі “Слуги народу”. Зараз стовідсотково не на часі рухатися в напрямку політичної кар’єри або готуватися до виборів.
Я продовжую працювати з колегами, з народними депутатами, які постійно допогамали і допомагають в гуманітарному плані, в частині донесення позицій Херсонщини на найвищому рівні в проблемних питаннях – фінансування навчальних закладів, медицини.Особливо коли в нас є деяка неузгодженість з НСЗУ (Національна служба здоров’я України, – ред.). У нас наразі зовсім інші кількість пацієнтів і фінансування через НСЗУ не вистачає. Добре, що в більшості наших медзакладів є запаси по коштам, резерви, за рахунок яких вони зараз підтримують свою повноцінну діяльність. Насправді, дуже багато напрямків співпраці, де допомагають народні депутати з інших регіонів, про деякі з яким можна буде казати вже після нашої перемоги, тому що вони пов’язані з допомогою Збройним силам.
Співпраця продовжується. Я відкрито сказав, що залишаюся в тому ж самому політичному векторі. Я як підтримував Володимира Олександровича Зеленського, так і продовжують підтримувати. Моя позиція тут не змінилася. Його програми і реформи я буду підтримувати на регіональному рівні вже без статусу члена політичної сили.
— В медіа була інформація, що причиною вашого виходу зі “Слуги народу” був конфлікт всередині партії. Зокрема, лунали прізвища нардепа Сергія Козира та депутата райради Нісара Ахмада. Чи був цей конфлікт насправді чи це лише чутки?
— Скоріше, все ж таки чутки. Звичайно, в нас є внутрішні питання, як і будь-якому колективі, політичній силі. Є свої нюанси, але прямого конфлікту не було. Якщо ми говоримо про Ахмада, то питання до нього були і залишаються в колективі та команді, яка працювала. Але це наші внутрішні питання, які я не вважаю необхідним особливого проговорювати.
Щодо Козиря, він є членом цієї політичної сили з моменту його обрання. Він входив і до політради осередку. Тому сказати, що це нова людина на Херсонщині в частині політичної приналежності неможливо. Він приймав участь у засіданнях, зборах осередку, в засіданнях політради і приймав у цьому участь. Ще раз кажу, всі ці питання проговорювалися з керівництвом партії завчасно і про своє рішення я завчасно повідомляв. Це вже довга історія насправді, яка просто закінчилася публічно. Але це був тривалий процес. Саме для того, щоб не було політичних спекуляцій, що хтось вийшов з партії, тому що там якісь справи зовсім погані в політсилі.
Ми як працювали з колегами, так і будемо працювати. Насправді наша команда не була пов’язана партійністю, не зважаючи на те, що ми умовно були командою “Слуги народу”. Це була і є спільнота людей, які об’єднані загальними цінностями, які разом працюють на результати для Херсонщини. Навіть, це люди, які заходили у виборчі списки від інших політичних сил. Але зараз ми працюємо разом, тому що зараз єдина партія, яка може були – це народ України.
Я завжди казав, що є дуже великі ризики для України після закінчення військового стану, якими ворог, впевнений, буде користуватися – внутрішні політичні розбірки, коли розпочнеться вся ця не дуже приємна історія, коли україні один на одного будуть, скажемо так, нападати не фізично, а політично та інформаційно, щоб отримати більше влади, підтримки, голосів. І це буде роз’єднувати наше суспільство. Якщо ми не будемо єдиним суспільством, народом, то ворог нас просто знищить. Те, що нас врятувало на початку вторгнення, на мій погляд, це саме єдність. Це єдність українців, яку росіяни не змогли прорахувати. Вони вважали, що армія не буде захищатися, не буде добровольців, не буде спротиву, місцеве самоврядування на захоплених територіях негайно буде їх підтримувати, люди вийдуть їх зустрічати з квіточками, але ж було зовсім по-іншому. Якщо не буде єдності надалі, то нам буде дуже-дуже важко, як мінімум.
— Після зміни керівництва херсонської “Слуги народу” одразу почалися так звані чистки рядів, відкликання місцевих депутатів, які пішли працювати на росіян. Чому це почалося лише зараз, на третьому році повномасштабної війни?
— Це насправді не відповідає дійсності. Саме наш осередок був першим і, наскільки я знаю, єдиним представником регіональних політичних сил, який зайнявся позбавленням депутатських повноважень людей, які, на жаль, зрадили Україну, власний народ. Саме за нашою ініціативою була відновлена робота обласної виборчої комісії, завдяки чому ми змогли позбавити статусу двох депутатів обласної ради, які були від “Слуги народу”. Вони не були членами партії, але вони по спискам “Слуги народу” отримували мандат. Інші політичні сили цього не робили взагалі, на жаль. Нам було б значно простіше працювати, якщо б всі від цих зрадників у своїх списках позбавлялися.
Крім того, було прийнято рішення по деяким депутатам місцевих рад. Так само були рішення по відкликанню їхніх мандатів. Ці рішення пройшли спочатку збори нашого осередку, потім засідання Національної ради громад, потіч політради. Але зараз юридично позбавити депутатів місцевих рад мандатів неможливо. Вони залишаються депутатами, незважаючи на те, що політична сила зробила все, що могла юридично, бо не працюють виборчі комісії.
Ці ради засідання не проводять, не здійснюють діяльність. У них не лишилося повноважень, тому що є відповідна постанова Верховної ради України про передачу їхніх повноважень. Тому ці рішення про недовіру цим людям, про відкликання мандату, є більш декларативними, оскільки юридичних наслідків вони не породжують саме в частині позбавлення мандату. Це процедурне рішення, яке необхідно було прийняти для того, щоб позбавити їх мандату, але закінчити цей процес юридично неможливо. Саме тому не займалися цими питання останнім часом активно, тому що не працюють комісії. Це по-перше. По-друге, такі депутати, хоч і мають статус, але вони не мають можливості фізично приймати участь у діяльності органів місцевого самоврядування, бо в них немає повноважень.
— Зараз вже відомо про сімох депутатів місцевих ради, яких “Слуга народу” хоче відкликати. Зокрема, там є депутат Херсонської міськради Сергій Харченко, по якому хоч і немає кримінальних проваджень. Скільки “слуг народу” взагалі пішли на співпрацю з ворогом і які ще прізвища можуть з’явитися в цьому списку на відкликання?
— Я знаю всі ці прізвища, бо робота почалася ще раніше. Було відповідне листування з головою партії про проведення цих зборів, ми проговорювали це особисто, що ці збори обов’язково треба провести. Але це проводиться зараз вже без мене. Не по всім цим людям є підозри. Вироків немає взагалі. Підозри є по трьом чи чотирьом депутатам, наскільки я пам’ятаю. По трьом немає підозр взагалі, тому тут є питання, що дуже важко зараз встановити об’єктивну істину.
Не завжди публікації в місцевих ЗМІ є стовідсотковим доказом, що ця людина пішла на колаборацію. Ми є правовою державою, є Служба безпеки України, яка ці питання відпрацьовує в правовому полі. Якщо доказів достатньо, з’являється підозра. Потім, якщо змогли зібрати достатньо доказів, йде суд, який виносить вирок. Знати і доказати – різні речі. По багатьом у нас є інформація, не лише по депутатам, просто по людям. Хтось був при владі, хтось – ні. Але ця інформація є. Потрібні свідки, інші засоби доказування. Крім того, важче працювати по людям та збирати докази, якщо вони зараз знаходяться на тимчасово окупованій території. Там можуть бути різні ситуації.
Ми знаємо, що росіяни дуже цинічно працюють. ФСБ, які вміють дискредитувати людей, використовує методи, коли в заручники беруть когось з членів родини, компроментують, потім шантажують. Людина робить певні, навіть публічні дії, тому що вона боїться за своє життя та здоров’я. Тому тут потрібно бути дуже обережним.
Звичайно, після деокупації, коли ці люди будуть на підконтрольній території, це буде значно простіше, коли вони пройдуть стабілізаційні заходи, допити, коли буде можливість працювати зі свідками, я впевнений, що кожен зрадник отримає своє. Зараз ця робота надскладна. Я знаю, тому що ми активно співпрацюємо з СБУ з початку повномасштабного вторгнення саме в частині захисту нацбезпеки, в тому числі по зрадникам.
— Давайте поговоримо про обласну раду. Скільки станом на сьогодні залишається депутатів? І скільки ще депутатів, що помічені в колабораційній діяльності, залишаються з мандатами? Наскільки я розумію, вони формально можуть досі брати участь в засіданнях.
— По Юрію Ковальову і Данилі Репілевському – вони вже не є депутатами. Це те якраз, що ми зробили. Вони є єдиними депутатами, яких позбавлено цього статусу. Ще один депутат, який загинув (Геннадій Лагута, – ред.), по ньому була заміна по політичній силі “Нам тут жити”. Інші політсили, на жаль, відкликань не робили, змін в депутатському корпусі не робити.
По кожній політичній силі є питання по депутатам. По деяким є й підозри. Депутати, які мають підозру по 111-й статті (державна зрада, – ред.), обласна рада прийняла рішення сесії по кожному з них щодо позбавлення права участі в діяльності облради. Люди, які не мали підозри, юридично позбавити можливості брати участь у голосуваннях немає, враховуючи, що їх обирали виборці.
На наступній сесії, я впевнений, буде прийнято одноголосно рішення по Сорокунському. Зараз по ньому є підозра, він під вартою. І це питання знову про “знати” і “доказати”.
По ньому (Сорокунському, – ред.) були публікації в місцевих ЗМІ, дуже багато людей, наскільки я знаю, давали свідчення. Але це час і, на жаль, нормальна історія. Тому що краще більше часу витратити на слідство, ніж потім в судах отримувати виправдувальні вироки стосовно зрадників. Бо суди розглядають тільки те, що є в матеріалах справ, що є допустимими доказами.
По кількості депутатів я зараз не готовий сказати, бо це потрібно піднімати дані. Але спільна позиція саме така – якщо є підозра, то це рішення про позбавлення права участі. Ми зверталися до всіх наших політичних сил, щоб вони ініціювали імперативний мандат, але, на жаль, ніхто цього не зробив.
— “Блок Володимира Сальдо”, “ОПЗЖ” та “Наш край”, які заборонені в України, досі діють в обласній раді як фракції?
— Ні. Вони не можуть діяти, тому що партії заборонені. Ці фракції ліквідовані, а депутати залишаються позафраційними. Насправді не всі депутати, які обиралися від цих заборонених партій, мають позицію непатріотичну та неукраїнську. З “Блоку Сальдо” є Тетяна Волинець, як приклад. Вона разом зі мною ходила на мітинги, була замотана в український прапор в перших рядах. Вона займалася гуманітарними питаннями в Херсоні, годувала людей, багато чого робила. Жаров так само, якщо брати “Блок Володимира Сальдо”. З “Нашого краю” також були такі депутати.
На жаль, є частина депутатів, як Булюк і Межерицька, що стали зрадниками. Але є депутати, які допомагали з перших днів Збройним силам України, допомагають зараз, відновили свою діяльність в інших областях України, зробили релокацію свого аграрного бізнесу, посилили інші напрямку. Це люди, які активно беруть участь, в тому числі й в діяльності органів місцевого самоврядування. Тому не можна вішати ярлики на всіх депутатів, тільки якщо політична сила є заборонена. Там є, як в нашому випадку, порядні люди з патріотичною позицією.
— Час від часу з’являються питання щодо доцільності роботи облради, ідеї щодо передачі всіх повноважень обласної ради до військової адміністрації. Яка ваша думка з цього приводу? І якими питаннями зараз займається облрада, коли більша частина повноважень – в ОВА?
— Насправді, навіть ще більше повноважень до обласної військової адміністрації передала сама облрада своїм рішенням. Ми відпрацювали з ОВА, які повноваження їм потрібні для негайного реагування, щоб не втрачати час на збирання сесії, прийняття цих рішень. Звичайно, ми не можемо передати всі повноваження обласній військовій адміністрації, то що є частина з них, яка згідно законодавства належить виключно обласній раді. Виключно в сесійному порядку приймаються, наприклад, рішення щодо передачі майна в державну власність та інше. І час від часу ці питання виникають, і ми їх розглядає.
Більшості питань, які розглядаються облрадою, ініціатором є саме ОВА. Так як було і до повномасштабного вторгнення. Тому що обласна рада не має власного виконкому. Якщо проводити паралелі з громадами, то функцію виконкому виконувала обласна державна адміністрація. Ми працювали фактично як єдиний механізм.
Щодо доцільності. Як ви знаєте, окупанти для того, щоб зробити картинку демократичності на тимчасово окупованих територіях, організували фейкові вибори, сформували фейкові органи місцевого самоврядування і на весь світ зараз транслюють, що на ТОТ Херсонщині є нібито демократія, де люди приймають якісь рішення на користь своїх громад.
Ми розуміємо чудово як проходили ці вибори під стволами автоматів. Чудово розуміємо наскільки “незалежні” ці органи, що виключно виконують функцію пропагандистської картинки. Але реальних повноважень вони не мають. Там все вирішують гауляйтери та інститут “смотрящих” з кремля по кожній частині діяльності в цьому регіоні. Все чітко розподілено – щось контролюють фсбшники, щось контролюють люди від “єдиної росії”.
Тому нам дуже важливо підтримувати і показувати, що в нас є місцеве самоврядування на Херсонщині. Це дуже важливо, в першу чергу, для наших партнерів, які не розуміють інститут військових адміністрацій. Вони розуміють, що це необхідна конструкція під час війни, але в деяких випадках вони хочуть спілкуватися саме з місцевим самоврядуванням. Особливо коли йде мова про горизонтальну місцеву дипломатію, на рівні наших колег з європейських країн. І так само довіра до інформації, яка йде від місцевого самоврядування. Вона, на мій погляд, вища ніж довіра до інформації від державних органів. Звичайно обласна рада потрібна, тому що це єдиний орган, який ми змогли зберегти, і який не зупиняв роботу навіть в умовах окупації.
Як ви пам’ятаєте, то саме рішення облради про невизнання будь-яких референдумів фактично поставило крапку в легалізації окупації за “кримським сценарієм”, як намагалися робити росіяни. Це в них не спрацювало. Перше звернення ми зробили, наскільки пам’ятаю, на другий день після вторгнення про збройний спротив. Наша облрада, як і інші, приймали рішення звернутися до НАТО щодо закриття неба над Україною. Обласна рада показувала, що так само бореться, як і інші облради, виконують свою функцію, необхідну для підтримки Президент України в боротьбі проти ворогів. Це щодо зовнішньої частини.
Безпосередньо наша зараз практична робота – забезпечення життєдіяльності в межах повноважень наших комунальних підприємств. В першу чергу, це обласна лікарня. Вона зараз є фактично форпостом медицини, тому що дуже багато місцевих лікарень знищено або пошкоджено. Той же обласний онкодиспансер, будівля якого фактично знищена, суттєво пошкоджено обладнання. Завдяки релокації в інші заклади, не будемо казати в які, він продовжує роботу. Звичайно, є деякі комунальні підприємства, які фактично напряму керуються обласною військовою адміністрацією, такі як ХОКАРС, через специфіку діяльності. Наші лікарні, культурні заклади, театр Куліша, дуже багато питань, які залишилися в межах наших повноважень, ми намагаємося вирішити.
— Була інформація, що обласна психіатрична лікарня знаходилася на межі закриття або суттєво мали там скоротити персонал. Також морська академія, яку планували приєднати до іншого закладу. Яка ситуація зараз навколо цих закладів?
— Обласну психіатричну лікарню в будь-якому випадку ніхто не збирався закривати. Це була спільна позиція облради та голови ОВА Олександра Прокудіна. Ми про це неодноразово спілкувалися. Ми розуміли, якщо не вдасться фінансування з НСЗУ, то будемо шукати гроші в обласному бюджеті для того, щоб підтримати наших лікарів і підтримати цей заклад. Ми чудово розуміємо, що зараз навантаження на лікарню буде значно більше, ніж до повномасштабного вторгнення, тому що така кількість людей, які постійно у стані стресу протягом кількох років, це будуть наслідки. Потрібна буде і психологічна реабілітація, а в деяких випадках і лікування, тому 100% цей заклад ніхто не збирався залишати. Зараз ситуація краща.
Спочатку все ж таки вдалося оформити деякі додаткові пакети НСЗУ, частково було забезпечене фінансування на цей заклад, але його суттєво не вистачало. Зараз, після переговорів, які проводив, в першу чергу пан Прокудін, з Міністерством охорони здоров’я будуть зміни у відповідних наказах НСЗУ, завдяки чому ми зможемо додатково отримати пакети на для цієї лікарні. Відповідно, вони зможуть додатково отримати фінансування, якого, сподіваюся, буде вистачати. Насправді, зараз така ситуація майже у всіх наших медичних закладах. Вона не настільки критична, як у психіатричній лікарні, тому що в більшості лікарень були запаси по коштам, які вони зараз використовують.
Така ж сама ситуація в обласній інфекційній лікарні. В них не вистачає зараз коштів НСЗУ, щоб виходити хоча б в нуль. Не говорячи про те, щоб отримати кошти на розвиток, на закупівлю нового обладнання та інше. В обласній дитячій лікарні та сама ситуація. Але за рахунок запасів вони не накопичують заборгованість по зарплатам медикам та комунальним послугам.
Щодо морської академії. Ми розуміємо, що зараз є такий тренд щодо об’єднання вищих навчальних закладів. Це правильна історія, тому що в Україні дуже багато вузів, які, на жаль, не відповідають стандартам навіть нашим національним по якості освіти, по кількості студентів та іншим критеріям. Дуже багато і приватних вузів, не зовсім зрозумілих, які мають репутацію, що там йде розпродаж дипломів. На жаль, є такі історії. Але це все сто відсотків не про нашу морську академію. Це заклад, який пройшов тимчасову окупацію, пройшов релокацію. Вони зберегли трудовий потенціал, педагогічний склад. Абсолютна більшість викладачів не пішли на співпрацю з ворогом і зараз активно беруть участь в освітньому процесі.
Так, вони втратили частину матеріально-технічної бази. Ви самі бачили в якому стані зараз будівля академії. Ворог по ній відпрацьовує регулярно. Завдяки тому, що цей заклад має дуже круту репутацію і високу якість освіти, в них чудові відносини з міжнародними партнерами, які, наскільки я знаю, мають плани по допомозі відновленню бази після того, як вони повернуться в Херсон коли буде дозволяти безпекова ситуація. Тому я впевнений, що державна морська академія дуже швидко відновить свій матеріально-технічний потенціал. Об’єднувати її зараз з таким самим закладом в Одесі, на мій погляд, це було б неправильно по відношенню до нашої області.
Це наша перлинка, візитівка, яку потрібно зберегти. І тут я вдячний всім, хто допоміг донести цю позицію до Міністерства освіти. У нас було рішення сесії щодо підтримки академії.
Крім того, я просто хочу нагадати, що окупанти створили клони всіх наших вищих навчальних закладів, які десь у Скадовську або Генічеську роблять якусь картинку. Це стосується і частини наших комунальних підприємств. Філармонія в них робить вигляд що працює. Театр також. Як буде сприйнято нашими людьми, які перебувають на тимчасово окупованій території, що в нас закривають морську академію? Тобто, в окупантів вона нібито працює, як вони показують в пропаганді, в Україна заклад закриває. Звичайно, що ворог буде використовувати це для меседжів, що Херсонщину “зливають”, освіти не буде. Не буде освіти – значить не буде області. І в цьому плані вони будуть праві. Якщо в нас не буде освіти, в нас буде просто територія. Тому що в нас перспектив для молоді залишатися на Херсонщині не буде зовсім.
Якщо вони не зможуть отримувати якісну освіту, якщо ми втратимо наші вищі навчальні заклади, то про що ми будемо говорити потім? Молодь буде їхати і через певний час ми просто будемо територією без людей.
— Ви часто коментуєте ситуацію на тимчасово окупованому лівобережжі області. Що там відбувається зараз? Днями була інформація про посилення фільтрації на ТОТ та нові арешти цивільних людей. Зокрема, в Олешках, Каховці та Новій Каховці та інших прибережних населених пунктах. Вам відомо щось про це?
— Ми маємо інформацію про 27 викрадених окупантами людей. Це те, що вдалося зараз отримати. Фільтраційні заходи там потужні завжди. Ніхто не завершував фільтраційну програму. Коли говорять про посилення фільтрації, то мається на увазі, що в окремій громаді або в окремих населених пунктах проводяться більш потужні заходи. Вони закривають на в’їзд та виїзд населений пункт, як правило невеликий, і перевіряють все населення. Одночасно вони глушать зв’язок, щоб люди не могли попередити один одного. Заходять в кожний будинок, перевіряють документи, реєстрацію, право на власність, чи давно там проживають.
Вони шукають людей, які нещодавно з’явилися в цьому самому населеному пункті, відпрацьовують всіх, у кого є родинні зв’язки з працівниками Служби безпеки України, військовими ЗСУ. Якщо знаходять такі зв’язки, то це майже на сто відсотків затримання людини. Вони починають витягувати інформацію, де служить родич, з ким спілкується, які ще родичі знаходяться в окупації, на якому напрямку служить, з яким озброєнням тощо. Таким чином, окупанти намагаються отримати інформацію саме по Збройним силам України. Це один напрямком.
Потім йде вербування. Людей примушують підписувати добровільну згоду на співпрацю з ФСБ, шантажують цією згодою. Кажуть, якщо цей документ десь з’явиться публічно, то в Україні це 111-та стаття, 10 років в’язниці, тому “будеш працювати з нами, бо вже виходу немає”. Але, звичайно це не відповідає дійсності. Людині, яка під примусом щось окупантам сказала, щось підписала, ніяких юридичних наслідків не буде, якщо буде доведено факт примусу на “добровільну співпрацю” з ворогом.
Крім того, шукають людей, які надають ЗСУ інформацію. Ворог розуміє, що дуже багато інформації, яка надходить до Збройних сил України, про пересування, розташування окупантів йде від людей. Вони шукають цих інформаторів, як вони називають, коригувальників. Тому фільтраційні заходи, особливо поруч з Дніпром, дуже сильні.
Ще один випадок, коли окупанти глушать зв’язок і закривають пересування між населеними пунктами – масштабне переміщення військової техніки або велика ротація. Вимикають інтернет, мобільний зв’язок, “закривають” населені пункти, щоб у людей не було можливості оперативно передати інформацію про рух техніки або особового складу. Тому коли з’являється інформація про посилення фільтраційних заходів в певному районі, значить там проводився рейд або переміщення техніки.
— Питання актуальне, яке все частіше обговорюють не лише у соцмережах, а й серед політиків, в тому числі світових – вибори. Чи можливо їх провести в сьогоднішніх реаліях, навіть за умови припинення вогню? І чи є, на вашу думку, передумови для проведення майбутніх виборів?
— Взагалі не бачу жодних передумов зараз для проведення виборів. Коли в нас кожен день гинуть люди, Херсонщина постійно під ворожим вогнем, по Херсону останнім часом системно працюють авіабомбами, які тут вибори взагалі можуть бути. Крім того, ми зараз не маємо людей для голосування. На правобережній частині Херсонщини залишилося приблизно 160 тисяч людей. Навіть кількість населення фактичне важко сказати. Перепис ніхто не проводив, збирається інформація від мобільних операторів, соціальних служб. Дві третини області під тимчасовою окупацією. Велика частина наших людей зараз розкидана по Україні. Їхати зараз чи в найближчому майбутньому на Херсонщину щоб просто проголосувати людям буде складно. Більшість просто не поїде. Особливо ті, хто вже вирішив жити в новому регіоні. Потрібно змінювати законодавство, щоб вони мали можливість голосувати комфортно там, де вони вирішили проживати.
Взагалі зараз зовсім інша військова ситуація для того, щоб міркувати про якісь вибори. В цьому плані, напевно, і моє рішення вийти з політичної сили, є доказом того, що зараз не потрібно навіть думати про вибори. Зараз необхідно максимально тим, хто не воює, допомагати тим, хто воює. Якщо ця формула не буде працювати, то вибори тут будуть проводити вже штаби “єдиної росії”. А ми вже знаємо, як це буде, що це буде, якщо Україна буде окупована росією. Ми через це вже пройшли, і це найгірший сценарій, який може бути.
