Російські пропагандисти на тимчасово окупованій лівобережній Херсонщині хваляться “Останніми дзвониками” у місцевих школах та вперше проведеним Єдиним державним іспитом для випускників.
Як насправді нікчемно це виглядає – дивіться і читайте у нашій рубриці “Маячня тижня”.
Так, “журналісти” на ТОТ Херсонщини масово виставляють новини про свята “Останнього дзвоника” у різних населених пунктах. Наприклад, подібні заходи пройшли в очному форматі у 91-ій школі Херсонської області.
Неозброєним оком видно, що випускні класи складаються з 10-12 учнів. Прикро бачити гарних українських дівчат у формі “радянського зразка” з білими фартушками. Така “висока мода” була ще у школах 70-80-х років 20 сторіччя. Також “ріжуть погляд” російська символіка на всьому, де її можна “пришпандорити” та “голуби миру”, яких випускають на лінійці російські окупанти.
“Як повідомив “Таврії” міністр освіти і науки Херсонської області Олег Ситов, всього зі 106 шкіл регіону випустилися 1 557 учнів 11 класу”, – пишуть пропагандисти.
Особливо цікавою є інформація, що всього 3% випускників – 43 особи – виявили бажання скласти єдиний державний іспит за російськими “стандартами”. ЄДІ вперше пройшов на окупованій Херсонщині у Генічеській школі № 3 для 8 (!) учнів.
Тобто не дуже наші українські діти поспішають вступати до російських вишів – на всю лівобережну Херсонщину до пів десятка бажаючих.
Зазначимо, що цей ЄДІ містить обов’язковий предмет – російську мову. Тобто окупанти повним ходом русифікують місцеву молодь, яка в переважній більшості завжди розмовляла рідною українською мовою.
Окупаційні освітяни додали, що в регіоні на цей час навчається близько 21 тисячі учнів. Дуже сумно, що батьки цих дітей не розуміють – їхні діти будуть “по повній” зомбовані російською пропагандою… І ще через рік-два багато хто з них під валом російських фейків зненавидять рідну країну, українську мову та культуру, як вже ставалося на ТОТ Луганщини і Донеччини, в анексованому Криму…
Вихід наразі тільки один: до повної деокупації Херсонщини вивозити найцінніше – дітей – на територію вільної України або за кордон, щоб зберегти їхню національну ідентичність і навіть життя. І святкувати “Останні дзвоники” у вишиванках та під українську музику, разом з усією Україною.
