У жовтні 2022 року, під час окупації Херсона, російські військові силою забрали Владислава Руденка з його дому. Тоді хлопцеві було всього 16 років. Йому приказали зібрати особисті речі і сісти в автобус без жодної можливості попрощатися з матір’ю чи зателефонувати їй. Він не знав, куди його везуть.
Автобус з Владиславом був одним із 17, завантажених українськими дітьми, які направили до Криму. Спочатку їх розмістили в таборі, а пізніше хлопця перевели до військової академії. Цю історію Владислав поділився з міжнародним виданням Christianity Today.
У таборі російські офіцери змусили дітей позбутися всього, що було пов’язано з українською культурою. Їм також демонстрували пропагандистські матеріали.
Щоденний розклад включав збори під російським прапором. Владислав відмовився приймати російську ідентичність. Одного разу, під покривом темряви, він втік на вулицю, уникнувши охорони табору, і зняв російський прапор.
«Я зняв його через те, що Росія зробила з моєю мамою, з родиною і зі мною. Я просто зняв прапор і повісив туди свою білизну», – згадує хлопець.
За цей вчинок його покарали — на сім днів помістили в одиночну камеру і давали заспокійливі препарати, які Владислав викидав у туалет.
Навесні російські військові перевели його до військової академії, де разом з 800 хлопцями він навчався використовувати зброю, керувати безпілотниками і танками, намагаючись перетворити українців на російських солдатів.
Мати Владислава, Тетяна, звернулася за допомогою до організації Save Ukraine. Завдяки їхнім зусиллям хлопця вдалося повернути на батьківщину.
«Вона об’їздила півконтинента – Польщу, Білорусь, Росію – і незважаючи на погрози 25-річного терміну ув’язнення, забрала сина додому», – зазначили представники організації.
Окупанти змусили їх у інтерв’ю заявити про підтримку російської окупації та страх перед поверненням до України.
Владислав і його мати повернулися до Херсона в травні 2023 року, через сім місяців після викрадення хлопця та шість місяців після того, як українські війська звільнили місто.
Хлопець щасливий бути вдома, але його турбують ті, хто залишився в небезпеці.
