Цю інформацію під час презентації звіту “Станеш мером чи ламаємо тобі ноги?” озвучив правозахисник та аналітик Центру прав людини ZMINA Борис Петруньок.
Дослідження випадків незаконних затримань й насильницьких зникнень показали, що російські військові вели переслідування окремих категорій цивільних осіб, особливо тих, кого вони вважали загрозливими або цінними. Серед них були колишні військові, правоохоронці, волонтери та активісти, які підтримували проукраїнську позицію.
Дослідження вказує на те, що російські військові спеціально націлювалися на представників української влади. Під “представниками влади” в цьому контексті слід розуміти осіб, які мали легітимні повноваження та визнані місцевими громадами як лідери під час окупації. Це включає не лише посадових осіб місцевого самоврядування, а й працівників місцевих адміністрацій.
“Злочини проти представників влади на окупованих територіях слід розглядати в рамках довгострокової політики Російської Федерації. Атаки на представників влади не лише завдають шкоди особам, а й намагаються підорвати довіру до інститутів легітимної влади”, – зазначив Петруньок.
У лютому-березні 2022 року швидке захоплення українських територій призвело до ізоляції місцевих громад від підконтрольних Україні територій. В умовах окупації посадовці зіткнулися з численними викликами, серед яких:
- гуманітарні (руйнування логістичних ланцюгів);
- інфраструктурні (дефіцит медичних препаратів);
- безпекові (ризики мародерства та загрози з боку окупантів);
- управлінські (недостатній зв’язок з органами вищого рівня, відсутність чітких вказівок).
Після початку окупації російські військові намагалися нав’язати свої адміністративні практики на захоплених територіях. Однак представники місцевої влади, які продовжували виконувати свої обов’язки, стали основною перешкодою для окупантів. Незважаючи на обмеження, вони намагалися підтримувати свої громади, створюючи гуманітарні центри, залучаючи волонтерів та організовуючи добровольчі загони для підтримки правопорядку.
“Представники місцевого самоврядування мають емоційний зв’язок з громадами та відчувають відповідальність за своїх жителів. Вони можуть нехтувати ризиками своєї безпеки заради інтересів громади”, – додав Петруньок.
Внаслідок впливу на громади, російські військові намагалися затримувати місцевих посадовців, використовуючи їх як джерела інформації. Окупанти систематично переходили від пропозицій до загроз.
“Ситуація таких осіб в утриманні відрізнялась від інших цивільних. Їх намагалися ізолювати. Відомі випадки застосування тортур. Деякі могли бути звільнені лише в обмін на погодження на посади в окупаційній адміністрації”, – зазначив правозахисник.
Для російських військових було “прийнятним” змусити нелояльних представників влади залишити свої громади. Дехто з посадовців, які пережили тортури, не змогли продовжувати виконувати свої обов’язки. Ясно, що затримані представники влади є цінними з точки зору окупантів через їх статус та репутацію.
На сьогоднішній день Російська Федерація незаконно утримує кількох представників місцевого самоврядування. Серед них мер Голої Пристані Олександр Бабич, мер Херсона Ігор Колихаєв та інші.
Зокрема, Бабича викрали 28 березня 2022 року, коли росіяни прийшли до нього додому. Російська сторона відмовляється визнавати факт його затримання, але, ймовірно, він перебуває в Сімферопольському СІЗО №2.
Колишнього мера Херсона Володимира Миколаєнка викрали в квітні 2022 року. Його спочатку перевезли до Криму, а потім до колонії у Владимирській області. Після цього він погодився на обмін, поступившись місцем хворобливому полоненому.
Старосту села Нові Боровичі Анатолія Сірого затримали 29 березня 2022 року. Його при обшуку побили та вивезли в невідомому напрямку. Місцезнаходження Сірого досі залишається невідомим.
Мер Херсона Ігор Колихаєв був викрадений 28 червня 2022 року. Після затримання його тримали в одиночній камері, а згодом перевели в інші установи.
Херсон Онлайн общественно политическое интернет издание
