Протягом багатьох століть Московія, Російська імперія, СРСР та сучасна Росія намагалися знищити українську ідентичність, обмежуючи мову та культуру. Русифікація прізвищ також ставала способом позбавлення людей можливості сказати: “Я – з української родини”.
Отже, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну, багато українців почали шукати своє коріння, прагнучи дистанціюватися від всього, що пов’язано з російським. Прізвища можуть бути джерелом цінних відомостей про походження наших пращурів.
Запорізька Січ як колиска українських прізвищ
Багато сучасних українських прізвищ сформувалося на Запорізькій Січі, де виникла необхідність офіційно реєструвати козаків, наголошують експерти з Всеукраїнської громадської організації “Українське реєстрове козацтво”.
Численні втікачі з усіх куточків України прибували на Січ, де їм зазвичай надавали нові прізвища для їхньої безпеки. Козаки також часто змінювали свої прізвища на інші імена.
У другій половині XVII століття серед козацьких прізвищ поширеними стали закінчення на -енко: Голопупенко, Дубогризенко, Петренко, Василенко, Короцюпенко.
Офіційна реєстрація прізвищ в українських документах почалася з XIV – XV століть, коли їх мали переважно представники заможних верств, які займалися торговими операціями та спадкоємством. Саме тоді виникають родові прізвища.
Основна маса населення України отримує прізвища лише після 1632 року. Тоді київський митрополит Петро Могила наказав священикам вести метрики народження, шлюбу та смерті. Прізвища зазвичай формувалися від імен батьків, здебільшого від імені батька, оскільки він був головою родини. Зокрема, стали популярними прізвища Іваненко, Петренко, Сидоренко, Тимошенко, Борисюк.
Суфікси -ук (-юк) вказували на старшу дитину, тоді як -енко вказували на молодшого.
Прізвища, створені від імен матері, траплялися рідше, зазвичай у випадках, коли жінка виявлялася вдовою або мала чоловіка з незвучним ім’ям: Мотренко, Настенко, Химчук, Кулинич…
Є також група прізвищ, які вказують на місце проживання чи національність власників: Татарчук, Москаленко, Ляшко, Бойко, Волинець, Загребельний. Не завжди перші носії таких прізвищ належали до незнакових етносів — їх могли назвати так через їхні подорожі.
Відомості про людей могли також походити від їхніх посад або занять: так виникли прізвища Боярчук, Вознюк, Гетьман, Пушкар, Солдатенко.
Цікаво, що деякі прізвища пов’язані з ремеслами.
- Бондар — спеціаліст із виготовлення діжок, дерев’яних відер.
- Гончар — ремісник, що виробляв глиняний посуд.
- Стельмах — майстер, що виготовляв вози і сани.
- Кушнір — людина, яка вичиняла хутро і виготовляла хутряні вироби.
- Лимар —майстер збруї.
- Гармаш — спеціаліст з виготовлення та обслуговування гармат.
- Бортник — той, хто займався бджільництвом у лісі.
- Гутник — генерал з виготовлення посуду з скла.
Є й прізвища, що походять від жартівливих прізвиськ людей за їхню діяльність: Дубогризенком називали теслю, Мукосієнком – мельника.
Якщо ви зустрічали людей з прізвищем Нагнибіда чи Перебийніс, або ж якщо ви самі носите таке прізвище, це може свідчити про козацьке походження ваших пращурів. Ці прізвища з гумористичним підтекстом були характерні для Запорізької Січі.
Дмитро Яворницький у своїй книзі “Історія запорозьких козаків” описує ритуал прийняття нових козаків:
«Прийнятого до запорозького війська насамперед записували до одного з 38 куренів… і тут же змінювали його прізвище, яке часто характеризувало його особисті якості. Цю зміну здійснювали, аби приховати минуле новобранця. Часто на запит урядів, чи є в Січі якийсь Іванов або Войнович, запорозький кіш відповідав, що людей з такими іменами немає, а існують Задерихвіст чи Загубиколесо.
Прізвище, отримане на Січі, дозволяло дізнатися про ремесла та заняття, доступні на той час в Україні.
- Сердюк — охоронець гетьмана або найманий піхотинець Запорізького війська.
- Пушкар, Гарматій — козаки, які виготовляли та обслуговували гармати.
- Соломаха, Тетеря — прізвища, що походять від назв страв.
- Джура — зброєносець.
- Компанієць — козак легкоконного Гетьманського полку.
- Курінний — від слова “курінь”.
- Отаманенко — назва ватажка козаків.
- Сотник — військове звання.
- Хорунжий — прапороносець у Запорозькій Січі.
- Чотар — молодший офіцер.
Якщо у вас таке прізвище, можливо, ваші предки були в рядах українського війська.
Можна було дізнатися про місце походження козака за його прізвищем:
- Галицький,
- Кальміуський,
- Кодацький,
- Чигиринський,
- Лебединець,
- Миргородський,
- Прилуцький,
- Полтавський,
- Чугуєвець,
- Поліщук,
- Волошко,
- Волошин.
Запорізька Січ також об’єднувала представників різних націй, що знайшло відображення у прізвищах:
- Лях,
- Полулях,
- Гуржій,
- Сербин,
- Литвин,
- Вірменко,
- Циганенко,
- Турчин,
- Гуцул.
Досить часто прізвища також мали вказівку на зовнішні особливості та вдачі козаків:
Це –
- Головатий,
- Головко,
- Чуб,
- Зуб,
- Носань,
- Носенко,
- Губа,
- Губенко,
- Шрам,
- Шраменко,
- Горбоніс,
- Сухий,
- Сухина,
- Лантух,
- Рябко,
- Стражак,
- Білий,
- Білан,
- Слинько,
- Легкоступ,
- Побігайло,
- Прохватило,
- Циподрига,
- Свистун,
- Швидкий,
- Покотило,
- Холодний,
- Гарячий,
- Солодкий,
- Гаркуша,
- Круть,
- Хижняк,
- Косач,
- Хмара.
Козаки також надавали прізвища, що відображали рису птахів і тварин:
- Сич,
- Сова,
- Сорока,
- Синиця,
- Ворона,
- Снігур,
- Голуб,
- Горобець,
- Лелека,
- Селезень,
- Кулик,
- Шпак,
- Чайка,
- Соболь,
- Шкапа.
Запорожці часто використовували іронічні прізвища, що не відповідали дійсності: фігурувавши як малюк, могли називати високого.
Прізвища, пов’язані з певними періодами та одягом, також мали місце: Зима, Засуха, Понеділок, Субота, Свита, Кирея, Жупан, Столата.
Значна частина козацьких прізвищ утворена від імен: Даниленко, Василенко, Василевич, Клименко, Петренко, Павленко, Гавриленко, Мусієнко, Охріменко, Овсієнко та інші.
Ексклюзивні козацькі прізвища характеризують вільний дух запорожців:
- Непийвода,
- Неїжко,
- Недайкаша,
- Неїжборщ,
- Нагнибіда,
- Паливода,
- Перебийніс,
- Убийвовк,
- Куйбіда.
Історія кожного прізвища в Україні
Відомий історик та директор Українського інституту національної пам’яті Олександр Альфьоров підкреслює, що прізвище — це важливий ідентифікатор, про який варто задуматися. Адже кожне українське прізвище має свою унікальну історію.
“До кінця XVII століття українці частіше мали два імені: одно – для ритуалу, інше – повсякденне. Прізвище, як правило, відповідало імені батька.”
Цікаво, на Гетьманщині прізвища часто патронімічні, до кореня додавали суфікси -ський чи -цький, що вказувало на місце походження особи. Це було характерно для Чехії, Польщі, Білорусії та України.
“У Слобідській Україні козаки використовували російські закінчення прізвищ; при прийомі до козацьких полків їх обов’язково перекладали.”
У XVIII столітті жив козак Андрій Кичкинь
Згідно з дослідженнями Сергія Корнієнка, адміністратора Facebook-груп, багато сучасних мешканців Херсонщини не досліджували своє родовід від козаків і, можливо, навіть не знають, що носять козацькі прізвища.
“Серед нащадків колишніх козаків багато, але тих, хто знає про свій козацький корінь — одиниці.”
Як зазначає Корнієнко, одна з цікавих постатей – отаман Дядьківського куреня Андрій Кичкиня, який помер у 1785 році у віці 100 років та похований на цвинтарі поблизу Шестірні.
“Виявивши метричні книги, я дізнався, що заселення сіл Станіслав і Кисляківка відбувалося з Золотоніського повіту, що пов’язане з діяльністю реєстрових козаків, які володіли землями.”
З документів, які вивчив дослідник, видно, що Андрій Кичкинь до 1754 року мав власний дім у Бублікових хуторах. У 1748 році він замовив у київського майстра Сімеона Золотаря Євангеліє з срібними й золотими прикрасами.
“У Станіславі вже тоді жили люди з прізвищем Кичка, можливо, нащадки того самого Кичкиня.”
Звертає на себе увагу, що прізвища козацьких родів, які згадуються у пості про Кичкиня, також дещо говорять про їх історію: Куций, Шурша, Ус, Колода, Кучерявий.
Дослідник також згадує про відомого козака Сутулу, який жив у Лупаревій Балці. У цих місцях, як вважає Дмитро Яворницький, зароджувалося козацтво. Тут досі зберігається могила з написом: “Тут поховано раба Божого Золотоніського повіту Полтавської губернії, козак Яків Сутула. Жив на світі 86 років. 1838 рік.” Нащадки цього роду переважно проживають у Миколаєві.
Таким чином, варто дослідити свої корені — можливо, ваша родина має козацькі традиції, що підтвердить, що жодних “руських світів” на українській території не існувало!
Олена Бджола
