На календарі — розпал літа, а на херсонських полях — темні згарища.
Цей рік у аграрному секторі регіону вже вважають одним з найскладніших. Через посуху, обстріли, дрони з вибухівкою та масштабні пожежі фермери втрачають врожай ще до збору. Це не перебільшення.
«Ми витратили ресурси, засіяли поля, виконали всі роботи, а зараз стоїмо на вигорілому полі, де немає нічого. 15 центнерів пшениці з гектара — це вже непоганий результат. У деяких селищах урожайність взагалі нульова», — зазначає Сергій Сорокунський, співзасновник фермерського господарства на лінії зіткнення.
Пшениця — теоретично. На практиці — вогонь
Щоденні обстріли, дрони, що скидають вибухівку, та несподівані підпали знищують поля за кратні хвилини. У той час, як фермери намагаються втримати кожен гектар, підтримка залишається недостатньою.
«Цього тижня у нас вигоріло кілька десятків гектарів. Дрон, пожежа, високі температури — все зійшлося. Коли у таких умовах говорять про “невиконання планів” чи “низьку ефективність”, хочеться запитати: чи ви взагалі уявляєте, в яких умовах ми працюємо?» — додає фермер.
Пожежі — повсякденність
Одна з найбільших проблем — затримка реагування на пожежі. Через мінування, поганий зв’язок та нестачу техніки, пожежі на полях часто гасили не рятувальники, а самі фермери.
«Техніка знищується, врожай гине, а водії ризикують своїм життям. Якщо щось піде не так — це ще й штраф, адже все неофіційно, не за протоколом. А одночасно на нас чиниться адміністративний тиск. Наприклад, наш трактор, який косив траву для корів, конфіскувала поліція — хтось вирішив, що ми працюємо на “не своїй” землі. Без суду, без перевірки. Просто незаконне утримання техніки. І ніхто не несе відповідальності, якщо завтра ця техніка “зникне”, — пояснює фермер.
Врожай, який не дозріває. Дощі, яких не існує
Цього року аграрії заздалегідь усвідомили, що врожаю не буде. Ні дощів, ні вологи, а період наливу зерна — критичний. Без поливу неможливо утримати врожай.
«Ми запустили проєкт із дощувальними системами ще до повномасштабної війни. На сьогодні маємо три, ще три плануємо придбати. Це великі інвестиції — по 80–120 тисяч доларів за одиницю, але це можливість зберегти хоч щось», — повідомляє аграрій.
Наразі ці три системи покривають лише 250 гектарів, тоді як загальна площа проєкту становить 1000 гектарів. І навіть ці 250 гектарів можуть дати шанс отримати хоч якесь врожай у рік, коли інші поля просто згорають.
«Я не скаржусь. Я описую реальність. Бо поки ми працюємо — ця країна тримається. Але це не може тривати вічно без змін, — наголошує підприємець. — Ми не хочемо співчуття. Ми хочемо визнання реалій. Аграрії, які залишилися тут — це ті, хто годує країну і заслуговує на нормальні умови роботи. Сьогодні поля Херсонщини — це не лише джерело врожаю, а й поле бою. Якщо держава прагне продовольчої незалежності, збереження агросектору має стати загальнонаціональним пріоритетом. Адже якщо згорить останній гектар, ніхто вже не засіє його вдруге», — підкреслює Сергій Сорокунський.
Фото надані Сергієм Сорокунським
Місто Сонця – інформаційне видання, новини Херсона, Херсонщини, Події Херсон, Херсонські новини, Україна.
