Сергій Давидюк: Історія трирічного виживання в окупованій Новій Каховці, полону та визволення – Місто Сонця

Інтерв’ю з активістом було опубліковано на Zmina.info.

Нова Каховка — містечко на лівому березі Дніпра в Херсонській області, яке наразі перебуває під контролем російських військ. Незважаючи на окупацію, місцеві активісти, волонтери та представники самоврядування організовують тихий спротив. Вони намагаються всіма можливими шляхами допомагати Збройним силам України та стверджують, що місто залишиться українським.

У перші дні повномасштабного вторгнення жителі Нової Каховки виходили на акції протесту. Частина активістів остерігалися правоохоронців, які активно вишукували організаторів протестів, тому спостерігали за подіями з відстані. Інші ж висловлювали свої погляди прямо, за що зазнали катувань і допитів.

Це стало очевидним для Сергія Давидюка, громадського активіста, колишнього заступника міського голови та ветерана російсько-української війни. Він залишався в окупованій Новоросії близько трьох років, допомагаючи спротиву, а потім провів 35 днів у російському полоні, з якого, зрештою, вдалося втекти завдяки зусиллям багатьох людей.

ZMINA поспілкувалася з Сергієм Давидюком про активізм під окупацією, життя під контролем агресора та його звільнення.

Сергію, окупація триває вже четвертий рік. Як змінилося життя в місті в цей період?

На початку вторгнення місцеві жителі об’єднувалися для взаємодопомоги, адже не вистачало ліків, їжі, засобів гігієни. Люди телефонували одне одному, намагалися передати необхідні речі з територій, які вдалося покинути. Міжнародний Червоний Хрест не міг потрапити на окуповану територію, і згодом закрилися більшість магазинів, оскільки підприємці намагалися виїхати.

Я не міг уявити, що окупація триватиме так довго. Спочатку люди вважали, що через кілька місяців місто буде звільнене, але реальність виявилася іншою. Місто перетворилося на пустку, кафе і бари закрилися, а зелені насадження були знищені.

Лише з 8-ї до 12-ї години можна було побачити людей на вулицях. На Великдень 2023 року я пройшов містом і зустрів лише дві машини та п’ять осіб.

А де всі люди?

Багато з них залишилися вдома, але незважаючи на обстріли, більшість все ж продовжували доглядати за квітами в своїх дворах. Двори, де люди не могли підтримувати чистоту, були занедбані.

Пам’ятаю березень 2022 року, коли люди вийшли на мітинг. Як це відбувалося у Новій Каховці?

Люди збиралися на акції протесту. Перший мітинг пройшов мирно, але вже під час другого російські військові відкрили вогонь у натовп, кинули гранату. Мій знайомий отримав поранення.

Я не брав участі в протесті, але перебував поруч. Люди були обурені, що їм забрали все, що мали. Навіть тепер, спостерігаючи за діями окупантів, розумію, що вони не усвідомлюють реальної ситуації в регіоні. Влада намагається змусити людей оформлювати російські паспорти, використовуючи залякування.

Перед тим, як я зважився виїхати, російські військові отримали безпосередні повноваження для перевірки документів. В окремих випадках великий ризик перенапруження у людей. В місті залишилися лише пенсіонери, оскільки створення нових робочих місць не відбулося.

Коли пройшов референдум, один із місцевих жителів запитав, чи може він голосувати проти Росії. На наступний день до нього прийшли представники для проведення «перевиховання».

Чому ви ухилилися від участі у протестах на початку окупації?

По-перше, діяла ФСБ, яка фіксувала активістів. Після протестів людей зазвичай забирали у підвали для допитів. Багато злякалися, і деякі почали співпрацювати з окупаційною владою під тиском.

Ви були заступником мера та ветераном АТО. Чи усвідомлювали, що можете стати мішенню окупантів?

Так, я був у списках. На початку окупації місцеві активісти почали знищувати документи про ветеранів, щоб вони не потрапили до рук ворога. Я розпочав пошуки способів виїзду.

З ким ви підтримуєте зв’язок після виїзду з окупації?

Я не спілкуюсь з тими, хто залишився в окупації, бо не знаю, хто з них став на бік окупантів.

Коли саме вас затримали та за яких обставин?

Затримали мене 24 серпня 2022 року. За мій проукраїнський пост в соціальних мережах я був жорстоко покараний.

Яким чином відбувася ваш допит?

Основні питання стосувалися моєї участі в АТО, контактів і можливих диверсійних дій. Вони намагалися вивідати інформацію про моїх знайомих.

Досвід перебування в полоні?

Я провів у полоні 35 днів. Протягом перших днів кожен допит проходив під жорстоким тиском. Увага невігласів, які не знали справжньої ситуації, шокувала.

Чи є можливість повернення до нормального життя на підконтрольній Україні території?

Я отримав допомогу від громадських організацій для вирішення побутових питань та медичного лікування. Тим не менш, переважна більшість людей, які пережили полон, мають серйозні проблеми зі здоров’ям.

Як вам допомогла громадська організація “Центр прав людини ZMINA”?

Я отримав підтримку, яка допомогла мені адаптуватися до нового життя, зокрема з пошуками житла та медичними питаннями. Я вдячний за визнання мого внеску та підтримку моїх прагнень.