Села Микільське та Понятівка в Херсонській області щоденно піддаються обстрілам. Війна тут — не уявлення, а сувора реальність: звуки артилерії, танкові атаки, дрони, які скидають небезпечні запалювальні бомби. Незважаючи на зруйновані будівлі, відсутність багатьох мешканців та постійні перебої з електрикою і водою — ці прифронтові села продовжують боротися. Це стало можливим завдяки тим, хто залишився, а також завдяки допомозі волонтерів, що працюють під обстрілами.
Про ситуацію в старостаті, зокрема про село Микільське, а також про діяльність працівниць Армії відновлення розповідає староста Юрій Володимирович.
Люди — душа села
«Наша основна проблема — це війна. І так нині в кожного українця. Однак відчай — це не лише в серці. У нас постійно лунають постріли: танки, міномети, артилерія, дрони з запалювальними бомбами, які нищать все навколо.
Сьогодні в Микільському залишилося 404 людини з майже трьох тисяч до початку війни. У Понятівці ситуація ще критичніша — відсутні світло, вода та газ. Діти евакуйовані ще в 2023 році», — зазначив староста.
Староста повідомляє, що найбільше людей виїхало з Микільського в осінній період 2024-го, коли село стало мішенню для штурмових дій. Наразі тут зруйновано або пошкоджено 85% будинків, знищена вся інфраструктура, включаючи школу, дитсадок та медичний пункт. Відсутність стабільного освітлення та водопостачання також серйозно ускладнює життя мешканців.
«Проте люди залишаються. Вони — душа села, незламні, незважаючи на вік. Багато з них старші 60 років, але є й молодші. Вони стали електриками, пекарями та аптекарями, роблять усе можливе, аби вижити», — підкреслив староста.
Армія відновлення: діяльність під обстрілами
Працівники Армії відновлення стали справжньою опорою для прифронтових сіл Дар’ївської громади, ініціювавши проєкт спільно з обласним центром зайнятості на час повномасштабної війни.
У Микільському працюють троє жінок — Юлія Ковальчук, Анна Ніжніченко та Оксана Юдіна.
«Вони завжди готові допомогти, навіть у вихідні, адже порятунок людей не чекає», — зазначив Юрій Володимирович.
Жінки займаються розчищенням завалів після обстрілів, гасять пожежі, підтримують літніх людей і роздають гуманітарну допомогу, роблячи все можливе для підтримки життєдіяльності в селі.
«Раніше працювала в радгоспі. Маю трьох дітей, усі вони роз’їхалися, але один син залишився зі мною. Разом з домашніми тваринами та городом тримаємось на плаву. Ця робота стала для мене віддушиною: допомагаючи іншим, я відчуваю справжнє життя. Навіть тут, під обстрілами!» — ділиться Анна Іванівна.
Робота волонтерок є надзвичайно ризикованою. Вони можуть працювати з 5 ранку і до пізнього вечора, при цьому одна спостерігає за небом, аби виявити можливу загрозу. Їхній арсенал — прості інструменти, але найважливіше — це бажання допомогти.
Вони навіть організовують прибирання під обстрілами, оскільки прагнуть порядку.
«Кажу їм: «Дівчата, залиште це сміття — ви ж під обстрілами!» А вони відповідають: «Ні, ми повинні зробити все як слід!». Це вже не просто робота — це їхнє покликання», — говорить староста.
Гуманітарна допомога постачається до Микільського з Інгульця — староста самостійно возить пакунки разом із волонтерками. Частину допомоги, особливо для літніх людей, надає Червоний Хрест. Однак потреби залишаються: генератори, павербанки, ліхтарі — все це життєво необхідно, адже світло зникає регулярно.
Єдність громади
Підтримка Армії відновлення — це результати системної роботи, координованої Дар’ївською сільською адміністрацією. Як зазначає Наталія Гридіна, начальниця відділу регіонального розвитку, інвестицій та проєктної діяльності: «Дар’ївська громада є яскравим прикладом згуртованості під час постійної небезпеки. Мобільні бригади та Армія відновлення об’єднують зусилля, щоб відновити життя в селах після обстрілів».
У 2025 році в усіх старостатах громади працювало 45 людей на суспільно корисних роботах. Вони прибирають, ремонтують, допомагають маломобільним громадянам і плетуть маскувальні сітки для Збройних Сил України. Проєкт фінансується за рахунок Фонду соціального страхування України при підтримці обласного центру зайнятості.
Микільське та Понятівка не лише виживають, але й продовжують жити. Це можливо завдяки людям, які залишилися і працюють, незважаючи на обстріли. Важливо мати підтримку, працювати разом і намагатися зберегти села за будь-яку ціну. Бо навіть у найбільш складні часи, людське тепло та допомога здатні здолати будь-які виклики.
Ірина Квітка
