Яким чином ми пам’ятаємо цивільних осіб, які загинули під час воєнних злочинів з боку рф за роки повномасштабної війни? Як забезпечити, щоб ці спогади не стиралися з часом, та водночас не завдавали зайвого болю?
Ця стаття є частиною дослідження, метою якого є висвітлення практик пам’яті в південному регіоні України, і в даному випадку зосереджено на Херсоні. Раніше ми вже розглядали меморіалізацію у Одесі та Миколаєві.
У статті буде проаналізовано позиції військової адміністрації, митців і філософів, які займаються процесом меморіалізації, а також реакцію місцевих мешканців на ці питання.
Місце пам’яті цивільних героїв Херсонщини
Херсонська обласна військова адміністрація повідомила на наш запит, що не отримувала ініціатив щодо проведення заходів з увічнення пам’яті загиблих цивільних осіб.
Ситуація в Херсоні залишається більш нестабільною у порівнянні з Одесою. Хоча після деокупації місто начебто стабілізувалося, обстріли продовжуються.
Місцевий таксист Олег поділився: “Місто поділене на відносно безпечні та небезпечні зони. За нами постійно стежать дрони, і сховатися від них неможливо”. Він зазначив, що сирени не завжди встигають попередити про загрозу.
28 травня 2025 року начальник Херсонської ОВА створив робочу групу, яка займеться проектом «Місце пам’яті цивільних героїв Херсонщини: Вшанувати кожного, пам’ятати всіх.
Заступник голови обласної адміністрації Володимир Клюцевський зазначив, що проект спрямований на вшанування героїзму цивільних осіб, які протистояли агресії рф, та збереження пам’яті про загиблих в умовах окупації та репресій.
Робоча група працюватиме над концепцією проекту, розробкою плану дій, зокрема створенням фізичного простору пам’яті та цифрового архіву. Вона організовуватиме міжвідомчу взаємодію та збирає інформацію щодо потенційних місць, форм і підходів меморіалізації.
До складу групи входять: художник Ігор Баликов, в.о. директорки Херсонського краєзнавчого музею Ольга Гончарова, керівниця Херсонського міського центру культури Лариса Дворнікова, архітекторка Єлізавета Євсеєва та Олександр Книга.
На першому засіданні групи обговорювали концепцію створення меморіального простору, метою якого є вшанування пам’яті цивільних осіб.
Фокусом пам’яті мають стати особи, які активно брали участь у волонтерській діяльності, рятували життя, поширювали істину, або загинули через проукраїнську позицію.
Херсонська обласна бібліотека для дітей долучилася до ініціативи. Вони працюють над знаходженням символів для можливого арт-об’єкта.
Діти активно залучаються до процесу, пропонуючи свої бачення того, як має виглядати арт-об’єкт, що символізує подвиги цивільних героїв Херсонщини.
“Малюнки дітей показують, що пам’ять можна висловлювати не лише словами, а й мистецтвом, що говорить про людяність і надію”, – зазначають бібліотекарі.
Наприклад, Віра намалювала пам’ятник загиблим у вигляді янгола, який обіймає медика.
На запитання про доцільність розробки пам’ятників зараз, фахівець Оксана Довгополова, кураторка платформи пам’яті “Минуле / Майбутнє / Мистецтво”, зазначила, що саме тепер важливо зібрати всі наші знання і докази: “Ідеї мають розроблятися, фіксуватися, записуватися інтерв’ю, адже згодом не буде звідки брати інформацію”.
Художник Олександр Танасюк, який пережив окупацію, вважає, що будівництво пам’ятника варте уваги, але не на часі: “Зараз місто ще небезпечне. Можливо, слід створити віртуальний пам’ятник чи музей злочинів, адже реальних людей стає менше”.
Він також запропонував концепцію арт-об’єкта у вигляді ліжка з розбитими шматками скла, зазначаючи, що хотілося б уникнути стилізації, подібної до сталінського мистецтва.
В той же час, інші художники намагаються уникати коментарів через небезпеки в місті: “Завтра може прилетіти”, – зазначають вони.
Вуличний художній проект “На плаву”
У 2023 році реалізувався проект “На плаву”, який передбачає вуличні виставки у вікнах, зруйнованих внаслідок обстрілів. Ініціатива об’єднала понад 50 художників.
“Це не прості постери, а культурні комунікації, які взаємодіють із середовищем. Кожна виставка має особистісний наратив, що автор хоче донести до свого міста”, – зазначають організатори.
Олександр Танасюк також представив свої роботи в рамках проекту, зокрема про затоплення міста після підриву Каховської ГЕС, де загинуло понад 30 цивільних осіб. Він акцентує на протистоянні зла та добра через свою творчість.
Його робота “Корабель пливе…” присвячена катастрофі, яка сталася після підриву Каховської ГЕС, що ілюструє безжальність агресорів.
“Адаптація” та “(Не) час для мрій”
У 2023 році Олександр був куратором виставки “Адаптація”, де були представлені художні твори, які коментували воєнні злочини. Частково ці роботи прочитуються вже в Європі.
У травні 2025 року в Одесі відбулася виставка “(Не) час для мрій”, частина якої стосувалася дитячих творчих робіт, створених у бомбосховищах.
Художниця Валентина Іванова підкреслює, що мистецтво набуває особливого сенсу в умовах загрози, коли звичайні речі стають свідченнями подій.
Вона також висловила думку, що еміграція може бути руйнівною для ідентичності українців.
Проблеми меморіалізації на Півдні
Практики пам’яті в Херсоні, Одесі та Миколаєві мають бути різноманітними та обговорюватися в громадах задля терапії від травм. Оксана Довгополова підкреслює, що відсутність профільних ініціатив призводить до недовіри між владою та громадою.
Художники вважають за необхідне не поспішати з пам’ятниками, але акцентують на важливості збору інформації, щоб уникнути повторної травматизації. Як зазначили учасники дискусії “Мова пам’яті російсько-української війни”, пам’ять можна зберігати гідно, без завдання шкоди загиблим.
Цікаво, що Бієнале у Венеції у 2026 році проходить під темою “У мінорних тонах”, оскільки саме мистецтво може сприяти колективному зціленню.
Цей журналістський матеріал створено в рамках проєкту “Важлива інформація для місцевих громад в Україні”, реалізованого Fondation Hirondelle та IRMI за підтримки Swiss Solidarity. Висловлені думки належать винятково автору.
Ната Чернецька
