Для жителів Херсонської області викрадення та катування цивільних осіб окупантами стало важкою реальністю, а не абстракцією. На захопленій лівобережній частині країни такі дії стали звичними під час окупаційного режиму, що має на меті залякування та нейтралізацію будь-яких проявів спротиву.
Чи відомо, скільки осіб наразі утримується в полоні та скільки вже отримали вироки? Наскільки безпечно звертатися родичам до правозахисників у разі викрадення близьких? Які дії можуть вжити родичі, якщо їхню людину взяли в полон? Що робити і куди йти? На ці запитання в програмі «Вгору» відповіла керівниця відділу документування воєнних злочинів Центру прав людини ZMINA Єлизавета Сокуренко.
Документування випадків викрадення та незаконних утримань
Дослідниця воєнних злочинів підкреслює, що ZMINA не вживає термін “полон” стосовно цивільних осіб, адже він застосовується лише щодо військових. Згідно з міжнародним гуманітарним правом, цивільних не можна утримувати в полон, тому вживається термін “незаконне утримання”.
Після звільнення окремих територій у 2022 році, команда ZMINA розпочала польові місії та опитування населення. Використовуючи певну методологію, вони збирали свідчення від самих жертв катувань, родичів людей, які зникли безвісти. Дослідження часто відбуваються дистанційно, якщо опитані перебувають за кордоном. Команда також аналізує відкриті джерела, включаючи російські медіа, телеграм-канали, сайти судів та правоохоронних органів.
Масштаби викрадень і мотиви окупантів
Наразі точної інформації про кількість незаконно утримуваних осіб відсутня. За офіційними даними, йдеться про понад 15 тисяч людей. У лютому 2024 року Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець заявив, що близько 28 тисяч цивільних в Україні можуть перебувати у руках агресора. Ці дані вказують на систематичний характер злочинів російської влади.
Доступ до інформації з окупованих територій дуже обмежений, тому точні дані про викрадення в Херсонщині відсутні. Зі списків ZMINA відомо про близько 206 осіб, яких дійсно утримують окупанти. Ця цифра не є вичерпною та грунтується на свідченнях тих, хто зміг залишити окуповані регіони або тих, хто знає про зникнення своїх близьких.
Фактів про незаконні затримання на Херсонщині свідчить, що після звільнення регіону у 2022 році більше 500 людей стали жертвами викрадення, частину з яких пізніше звільнили.
Одна із російських катівень у Херсоні. Фото: Офіс Генпрокурора / Telegram
На сьогодні продовжується практика затримань цивільних осіб, основним мотивом якої є їхня українська ідентичність та підтримка України.
«Ці категорії вважались доволі широкими для російських спецслужб», – зазначає Сокуренко. – «Таким чином, незаконному затриманню можуть піддатися будь-які люди».
Згідно зі свідченнями осіб, які покинули окупацію, на Херсонщині тривають поквартирні перевірки, обшуки, примусова паспортизація. Сокуренко згадує випадок у 2024 році, коли російські військові переслідували родину за те, що вони відмовлялися приймати російські паспорти.
«У їхній квартирі відбувалися обшуки, чоловіка доставляли до місць утримання, де його катували, а родина зазнавала постійного психологічного тиску. Вони фактично були вигнані зі свого житла», – розповідає Єлизавета.
«Фільтрація» та динаміка викрадень
Зміни в поведінці окупантів щодо незаконних затримань спостерігаються від початку вторгнення у 2022 році. І якщо спочатку під підозру потрапляли представники органів влади, активісти та колишні військові, то з часом кількість затримуваних значно зросла.
«Фактично, ризик потрапити під “фільтрацію” стосується майже кожного», – зазначає Сокуренко.
Наразі динаміка затримань зменшилася, оскільки окупаційні органи вже сформували свою систему контролю, що дозволяє їм “відфільтрувати” більшу частину населення.
Інформація про незаконно засуджених цивільних в окупаційних медіа
Говорячи про викрадення, Сокуренко зазначає, що активісти та родичі військових, які підпадають під окупацію, є цивільними особами, захищеними міжнародним гуманітарним правом, і не повинні зазнавати нападу. Це ще раз підтверджує серйозні порушення зі сторони Росії норм міжнародного права.
Мета викрадень
Згідно з Єлизаветою Сокуренко, основною метою викрадень є політичне переслідування та виявлення українців, які не схильні підтримувати окупацію.
«Головною метою було залякати населення, щоб встановити контроль і пригнічувати протест», – стверджує представниця ZMINA.
Зазвичай затриманим відмовляють у праві на справедливий суд і часто не надають доступу до адвокатів. Процес розгляду їхніх справ відбувається дуже швидко.
Примусова паспортизація та її наслідки
Видання російських паспортів має на меті легітимізувати окупацію та посилити контроль над населенням. Примусова паспортизація є звичайною практикою в окупованих регіонах.
«Влада Росії вважає, що наявність паспорта позбавляє осіб міжнародного захисту», – наголошує представниця ZMINA.
Примусова паспортизація не є гарантією звільнення людини. Вона лише впливає на можливість виїзду після звільнення.
Куди звертатися в разі затримання
Родичам варто звернутися до українських правоохоронних органів:
- Подати заяву до Національної поліції.
- Звернутися до Об’єднаного центру СБУ.
- Звернутися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.
- Звернутися до Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Додаткова інформація розміщена на сайті Координаційного штабу, де є контакти для звернення у разі зникнення близької людини.
Щодо звернень до російської сторони, на жаль, родичі часто отримують відмови. У деяких випадках російські органи можуть надати інформацію про факти утримання, але зазвичай не повідомляють, де саме утримують людей.
У випадках, коли інформація про місце перебування зниклих осіб є відсутньою, їх статус може бути протиправно квалифікований як «інкомунікадо».
Кожна родина повинна оцінити рівень небезпеки звернень до правозахисників, враховуючи контекст ситуації. Попри це, звертатися до правозахисників все ж необхідно, адже процес звільнення зниклих осіб є довгим і складним.
Механізм повернення цивільних із незаконного утримання
З початку війни Україні вдалося повернути 5857 людей, проте цивільні в таких обмінах становлять лише 4%. Наразі відсутній ефективний механізм повернення цивільних осіб із незаконного утримання.
Це пов’язано не з недостатністю механізмів, а з небажанням російської сторони звільняти людей. Єлизавета наголошує, що важливо залучати міжнародних партнерів для тиску на РФ з метою повернення українців з незаконного утримання.
Притягнення Росії до відповідальності
Процес притягнення Росії до відповідальності є тривалим. Проте важливо продовжувати говорити про це, щоб питання не зникло з порядку денного.
«Ми займаємося адвокацією на міжнародному рівні, розповідаємо про міжнародні злочини Росії, надаємо аналітичні звіти», – підкреслює фахівчиня.
Українські правозахисники виступають на міжнародних форумах за справедливість
Питання притягнення до відповідальності військових злочинів в Україні перебуває під контролем міжнародної розслідувальної комісії ООН, яка документує порушення прав людини.
28 липня, в День пам’яті загиблих, Офіс Генерального прокурора України опублікував результати розслідувань воєнних злочинів Росії, за якими більше 5 600 осіб визнані потерпілими.
У кримінальних справах за фактами жорстокого поводження було висунуто підозри 534 особам, 365 справ передано до суду, 117 осіб вже отримали вироки.
Це ліквідаційне розслідування підтверджує системний характер злочинів, які порушують міжнародні конвенції.
Матеріал підготовлено за участю Оксани Сидорович.
Вгору
