Доступ до Новорайська, невеликого центру громади, наразі практично відсутній. Це місце вважається одним із найнебезпечніших через постійні обстріли та використання дронів.
Село зустрічає тишею та несподіваною кількістю людей на вулицях. Жінки в чорних хустках, чоловіки в темному одязі. Сьогодні в селі проводять похорон людей, які загинули від атаки дронів.
Люди мовчки проходять повз ларьок, де пропонують лимонад та хот-доги, що створює сюрреалістичну атмосферу.
На околицях села лише дев’ять кілометрів до Дніпра, а також до лінії фронту. Поруч і траса Нововоронцовка-Берислав, а ще ближче – Червоний Маяк, розташований на межі конфлікту.
Микола Чистіков, начальник Новорайської сільської військової адміністрації, вказує на відкритий капонір, в якому під час окупації була розміщена ворожа техніка. “Ми його зберігаємо у випадку, якщо знадобиться нашим військовим. Після перемоги ми його знищимо, щоб залишити в минулому спогади про війну,” – зазначає він.
Кореспонденти відвідували Новорайськ востаннє взимку 2024 року, коли попередній керівник адміністрації Олександр Шокуров ще планував відновлення життя в громаді. На жаль, 25 вересня 2024 року він помер у віці 59 років, а в січні 2025 року Микола Чистіков був призначений новим начальником адміністрації.
Зміни за цей час були не на краще. Микола Чистіков зазначає, що ситуація з безпекою погіршилася, що ускладнює реалізацію багатьох планів.
Головний пункт — Пункт незламності
Пункти незламності виконують роль важливих центрів життя громади, де люди можуть отримати воду, зарядити телефони та отримати адміністративні послуги. Тут також функціонує пункт для тимчасового перебування мирних мешканців, які евакуюються з найбільш небезпечних районів.
Чистіков підкреслює, що поки в Новорайську ситуація є відносно стабільною у порівнянні з населеними пунктами, що розташовані ближче до Дніпра та регулярно піддаються обстрілам.
“У нас люди мають можливість перепочити, отримати гуманітарні продукти. Тривалість перебування – кілька днів, поки вони вирішують питання евакуації,” – зазначає він.
Також впроваджено систему очищення води через низьку якість води зі свердловин, а регулярні поставки питної води ускладнені через безпеку.
«Сподіваємося на краще»
Мешканець села Володимир під’їжджає на велосипеді, щоб заповнити кілька пляшок води. Він розповідає, що їхня родина споживає менше, ніж норма — тридцять літрів на людину на день.
На запитання про ситуацію в селі та плани виїзду, Володимир відповів: “Поки що у нас терпимо, а далі побачимо. Ми тут живемо, працюємо на землі, вирощуємо пшеницю. Магазини працюють, незважаючи на близькість ворога.”
Володимир зазначає, що частина мешканців шукає більш безпечні місця, особливо молоді батьки через відсутність школи в селі.
“Молоді практично немає, дітей теж,” – визнає чоловік.
Загроза з повітря
За словами Миколи Чистікова, російські військові випустили понад 850 боєприпасів по Новорайську за півроку, зокрема дрони, які стали найбільшою загрозою.
“Ворог намагається атакувати нас за допомогою дронів, що призводить до численних жертв серед цивільного населення,” – говорить він.
Нещодавно, у результаті атаки дронів загинули троє людей, і ситуація стала ще більш тривожною після обстрілу 19 серпня з реактивних систем залпового вогню.
Микола Чистіков демонструє пошкоджені будинки після обстрілу. Місцева влада намагається запровадити систему попередження про атаки, але уникнути жертв не вдається.
Мешканцям, чиї домівки постраждали, надається матеріальна допомога, зокрема шифер і дошки для ремонту.
Життя під загрозою
У Червоному Маяку ситуація не менша загрозлива. Староста села Олександр Вороний розповідає про постійні обстріли та вектори загрози для мирних жителів.
Вулиці села засипані попелом, пересуватися можна лише на мопедах. Місцеві жінки намагаються гасити пожежі, що виникають через обстріли.
Життя триває
Попри всі труднощі, в Новорайську працюють амбулаторія та Центр надання адміністративних послуг.
Микола Чистіков підкреслює, що ситуація з безпекою складна, але органи влади намагатимуться реалізувати програми для покращення життя громади. Проте безпекові проблеми заважають відновленню.
Представники влади продовжують працювати над створенням «Алеї слави» для вшанування загиблих воїнів. Це єдине нове будівництво, яке триває в селі, незважаючи н
Потрапити до Новорайська, невеликого степового центру громади, наразі самостійно майже неможливо. Громада давно відноситься до найбільш небезпечних через постійні артилерійські обстріли та дрони.
Новорайськ зустрічає тишею та несподівано великою кількістю людей на вулицях. У жінок на головах чорні хустки, чоловіки в темному одязі. Сьогодні в селі ховають людей, яких напередодні вбили росіяни, поціливши в авто на трасі FPV-дроном.
Люди йдуть мовчки повз ларьок, де можна купити холодний лимонад чи хотдог. Все це виглядає сюрреалістично.
Ми виходимо на околицю села. До Дніпра, а відповідно і до лінії фронту – лише дев’ять кілометрів. За шість кілометрів – траса Нововоронцовка-Берислав, ще за три – Червоний Маяк – село Новорайської громади, розташоване на лінії розмежування.
«Тут під час російської окупації стояла військова техніка ворога», – показує начальник Новорайської сільської військової адміністрації (СВА) Микола Чистіков на відкритий капонір – фортифікаційну споруду у вигляді рову, пристосованого для розміщення там військової техніки (зазвичай танку) і ведення звідти вогню в різних напрямках.
«Поки що, – каже Микола Чистіков, – ми цей капонір зберігаємо. Раптом нашим військовим знадобиться. А після нашої перемоги засиплемо його, щоб не було і сліду, щоб не було і згадки про те, що тут йшла війна».
Минулого разу кореспонденти МОСТа відвідували Новорайськ взимку 2024 року. Тодішній начальник військової адміністрації Олександр Шокуров в інтерв’ю розповідав про наміри відновлювати на відносно безпечній частині громади мирне життя. Говорив про бажання обладнати школу у вцілілій будівлі дитячого садка, а з часом відновити й саму школу – сильно пошкоджену, але придатну для відбудови.
На жаль, 25 вересня 2024 року Олександр Шокуров раптово помер у віці 59 років. У січні 2025 року Президент України Володимир Зеленський призначив нового начальника Новорайської сільської військової адміністрації. Ним став Микола Чистіков, який до того працював заступником начальника Калинівської СВА Бериславського району.
І це – далеко не єдині зміни, які відбулися в Новорайській сільській громаді з наших попередніх її відвідин.
«Стало складніше», – каже Микола Чистіков про трохи більше півроку своєї роботи на нинішній посаді. Зміни, що відбулися, – не на краще. Насамперед це – погіршення безпекової ситуації, яке не дає реалізувати чимало намірів.
Головний у селі – пункт незламності
Пункти незламності тут діють, і є таким собі центром суспільного життя. Серед побитих будинків є місце, де можна набрати води, зарядити телефон та навіть отримати адмінпослуги. Тут навіть є пункт тимчасового перебування для мирних мешканців, яких волонтери і поліцейські евакуюють з найнебезпечніших населених пунктів Бериславського району: Зміївки, Берислава тощо.
Микола Чистіков каже, що у Новорайську ще відносно безпечно у порівнянні з населеними пунктами, розташованими на березі Дніпра і майже щоденно обстрілюваними російськими військовими.
«Тут, – розповідає начальник Новорайської СВА, – люди мають можливість перепочити, прийняти душ. Вони отримують гуманітарні продуктові набори, необхідні для приготування їжі під час перебування у нас. Тривалість перебування – кілька днів, залежно від того, які пов’язані з евакуацією питання треба вирішити людям. А потім вони їдуть далі, на нові місця проживання».
Тут же встановлена система очистки води – життєво необхідна для села, бо якість води із свердловин залишає бажати кращого, а систематично возити в Новорайськ питну воду не дозволяє все та ж безпекова ситуація.
«Сподіваємося на краще»
До пристрою, за допомогою якого мешканці Новорайська набирають питну воду, під’їжджає на велосипеді чоловік, щоб наповнити дві п’ятилітрові баклажки.
«У нас норма – тридцять літрів у день на людину, але наша родина споживає менше», – каже цей мешканець села, якого звати Володимир.
На запитання про ситуацію в селі і про наявність у мешканців бажання виїхати чоловік відповідає: «У нас поки що терпимо, а далі буде видно. Російські дрони майже кожного дня залітають, але якось звикли до цього. Тут же – домівка, господарство. Тут працюємо, пшеницю вирощуємо. Живемо тут і поки що будемо жити. Магазини працюють. Не зважаючи на те, що росіяни неподалік, село живе. Сподіваємося на краще».
Володимир каже, що чимало мешканців Новорайська лишаються у селі, але визнає, що є й ті, хто вирішив виїхати на безпечніші території із більш сприятливими умовами. Насамперед, це – молоді та відносно молоді люди, які мають дітей, бо відсутність у селі школи – суттєвий чинник, який спонукає шукати кращої долі.
«Молоді в селі мало, дітей майже немає. І це погано», – нарікає чоловік.
За тиждень – 5-7 FPV-дронів
Микола Чистіков каже, що за півроку російські військові випустили по Новорайську понад 850 боєприпасів – артилерійських снарядів і FPV-дронів.
«Найбільша наша проблема, – каже він, – ворожі дрони. Вони турбують більше за артилерію і авіабомби. Щотижня до нас прилітає 5-7 дронів. За останні чотири місяці внаслідок дронових атак загинули три мирних мешканці. Двоє з них вчора – водій і пасажир легкової машини, які їхали в лікарню. Вони майже доїхали до Новорайська. Один з них загинув на місці, другий помер по дорозі в лікарню. Коли на місці трагедії працювали медики і співробітники ДСНС, росіяни і їх атакували, пошкодили авто медиків».
Тоді росіяни скинули вибухівку і на поліцейських, які приїхали забрати загиблого.
Нещодавно кількість мешканців села, загиблих внаслідок російської агресії, збільшилася. Увечері 19 серпня 2025 року російські військові обстріляли Новорайськ з реактивних систем залпового вогню. Загинув 48-річний чоловік.
Начальник СВА показує величезні вирви та побиті будинки після цього обстрілу буквально на сусідній вулиці.
За словами Миколи Чистікова, місцева влада створила систему попередження про обстріли та дронові атаки. Мешканці отримують інформацію про небезпеку і ховаються. Та зовсім уникнути жертв не вдається.
Людям, чиї оселі страждають внаслідок ворожих обстрілів і дронових атак, місцева влада надає допомогу: шифер і дошки для ремонту.
Червоний Маяк
“Вони там кожного дня єб*шать і їм по*уй, чи там люди живуть старенькі. І бачить, падлюка, що вона вже стоїть, піднімає руки і показує, що вона жінка. Жінка! Вони все одно скидають “зажигалку”, вона починає кричати, люди збігаються, потушити не можуть, бо прилетить і ще кине”, – емоційно розповідає про життя в селищі Червоний Маяк староста Олександр Вороний.
Його ми зустріли в центрі села, разом з трьома односельцями. Люди приїхали у справах до центру громади, та невдовзі поїдуть додому.
За їхніми словами, села майже нема — росіяни допалюють те, що є.
“Просто зараз горить хата — було декілька прильотів”, – розповідає молодий хлопець.
Вулиці Червоного Маяка щільно засипані попелом, настільки, що колеса мопеда грузнуть у ньому. На іншому транспорті вдень пересуватися по селу неможливо.
Гасять пожежі місцеві мешканки, якими керує Вороний. Їх він називає “бабуськами”.
“Я в них командір, бачу що горить поле — починаємо окопувать, аби збити пламʼя”, – ділиться він.
Слухати людей, які спокійно розповідають про міни, що ними росіяни засипають село та методи вбивств цивільних дуже важко. Ще важче збагнути, як вони виживають у селі на передовій.
«Алея слави» попри небезпеку
Окрім магазинів, в Новорайську працюють амбулаторія і Центр надання адміністративних послуг.
«Тут у нас, – розповідає начальник СВА, – в центральному населеному пункті працює амбулаторія, є сімейний лікар і по кожному населеному пункту працює фельдшер, який приймає людей. І раз в тиждень сімейний лікар виїжджає по селах та селищах громади. ЦНАП у нас працює, надає всі послуги, які можливо і до яких у них є доступ».
Микола Чистіков каже, що російська агресія і несприятлива безпекова ситуація не дозволяють не тільки відновити школу, а й реалізувати інші корисні для громади проєкти. Наприклад, облаштувати соціальну пекарню, щоб забезпечити людей хлібом. Сільська військова адміністрація знайшла приміщення, домовилася з благодійниками про надання обладнання. Але…
«Безпекова ситуація, – каже начальник СВА, – не дозволяє багато чого зробити. За останні півроку стало значно гірше. Раніше російські FPV-дрони до Новорайська не долітали, зараз долітають. Ворожі розвіддрони – постійно над селом».
Поки що єдиний новий об’єкт, який в Новорайську будується, попри постійну загрозу, – «Алея слави».
«Зараз, – каже Микола Чистіков, – проводяться роботи по створенню «Алеї слави». Тривають монтажні роботи, банери вже виготовлені. Вшануємо пам’ять наших загиблих воїнів».
Публікація створена в рамках проєкту Інституту висвітлення війни та миру (IWPR) “Посилення громадського контролю” за фінансової підтримки Норвегії.
