Колишній начальник відділу надзвичайних ситуацій Голої Пристані, пережив полон та катування з боку російських окупантів. Сьогодні місто залишилося без електропостачання, під постійними обстрілами та атаками дронів, а більшість мешканців евакуювалися.
Про це розповів Іван Мошенський в інтерв’ю Новини Приазов’я.
Іван Мошенський, колишній начальник відділу з надзвичайних ситуацій міської ради Голої Пристані на окупованій лівобережній Херсонщині, розповів про перші місяці повномасштабного вторгнення рф та життя міста під окупацією. Після захоплення міста рашистами у березні 2022 року українська влада продовжувала працювати, забезпечуючи населення харчами та гуманітарною допомогою. В цей час окупанти викрали міського голову Олександра Бабича, який досі перебуває у полоні.
У серпні 2022 року Мошенського затримали та утримували протягом двох тижнів, застосовуючи катування, включно з побиттям, електричним струмом та утриманням у ямах у позі ембріона. Його допитували, намагалися схилити до співпраці та змусити «стукати» на українських військових, але чоловікові вдалося вижити та звільнитися. Після полону він переїхав до Херсона, де переховувався у родичів до деокупації міста в листопаді 2022 року.
Мошенський зазначив, що під час окупації Гола Пристань зазнавала масованих обстрілів, місцеві жителі організовували акції протесту та демонстрації на підтримку української влади. Окупанти шукали учасників АТО, затримували патріотично налаштованих громадян, а після руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року місто і навколишні села сильно постраждали від затоплення. Загинули сотні людей, частину тіл вивезли невідомо куди, а багато залишилися під завалами.
На сьогодні ситуація у місті надзвичайно складна. Електропостачання практично відсутнє. Основною загрозою залишаються масовані обстріли: російські оператори тренуються на місцевому населенні. Через небезпеку люди майже не виходять з дому.
Кількість мешканців значно зменшилася порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Багато людей евакуювалися на підконтрольну Україні територію. На території міста залишаються лише кілька тисяч осіб, переважно хворі, старі люди, сім’ї з маломобільними членами, які вимушені виживати в умовах постійної загрози.
Анна Бальчінос
