Фестиваль “Драма-спринт” у Харкові: Нові горизонти української драматургії
З 15 по 17 серпня у Харкові відбувся фестиваль “Драма-спринт”, що підтримує сучасну українську драматургію в театрах прифронтових міст. Організатором фестивалю виступив “Театр на Жуках”, а керівником — драматург і співзасновник театру Дмитро Терновий; менеджеркою проєкту була драматургиня Ірина Гарець.
Цьогорічний фестиваль став третім у своїй історії. Перші два відбулись у Київському Театрі Драматургів. За три дні учасники мали можливість взяти участь у читаннях п’єс-переможців, презентації збірки “Драма Панорама”, майстер-класах та дискусіях.
До фестивалю приєднались представники театральної спільноти з Харківщини, Запоріжжя, Херсонщини, Миколаївщини, Одещини, Дніпровщини, Чернігівщини і Сумщини.
Серед майстер-класів були заняття від головного режисера Львівського театру імені Лесі Українки Дмитра Захоженка та головної режисерки київського Театру на Лівому березі Тамари Трунової, які розкривали аспекти роботи з сучасною драматургією. Виконавча директорка Всеукраїнської ліги авторів Марина Котеленець розповіла про правові питання авторського права, а військовослужбовець і драматург Максим Курочкін поділився досвідом “Театру ветеранів” у Києві.
Цьогоріч особливою рисою фестивалю стало те, що шість з восьми представлених авторів-переможців є військовими. Також в рамках події було презентовано другий том антології “Драма Панорама 2024”, до якої увійшли вісім переможних творів з п’яти конкурсів, зокрема “Тиждень актуальної п’єси” та Eurodram.
Серед представлених робіт — “Нью-Йорк, +38” Олександра Жугана, “Військова мама” та “Баланс” Аліни Сарнацької, “Привиди у гілках” Валерія Пузіка, “Параскева” Ольги Мацюпи, “Птах на горище” Олега Михайлова, “Мааа, болить!” Юрка Вовкогона та Григорія Семенчука, а також “Бункер. Я вже нічого не боюся” Богдана Адаменка, шість з яких написані військовими авторми.
Погляд організаторів на фестиваль
Проведення фестивалю у Харкові, місті, що зазнає обстрілів, було важливим для організаторів, і особливо для Дмитра Тернового.
Розповідаючи про фестиваль, Терновий зазначив, що команда прагнула змінити підхід та розширити географію. Формат читань у Києві відомий, але для прифронтових міст це новинка. Фестиваль став можливістю повернути традицію театральних читань до Харкова.
За словами Тернового, важливу роль відіграла підтримка грантових програм від фонду “Відродження”. В результаті до міста з’їхалися театральні представники з восьми регіонів України.
Однак фестиваль у Харкові — лише початок. Організатори планують провести серію читань у цих містах, співпрацюючи з місцевими театрами. Таким чином, “Драма-спринт” має стати не разовою подією, а мережею, що об’єднує театральні колективи прифронтових регіонів.
Терновий також зазначив, що театр виконує важливу роль під час війни, ставши непомітною підтримкою та культурною зброєю. Сучасна українська драматургія сприяє збереженню національної культури, яка скоро повинна вийти на міжнародний рівень.
“Це українська культура, що наростає як цінність, стаючи основою нашої ідентичності“, — підкреслює Терновий.
Згадуючи весну 2022 року, коли актори театру ляльок проводили вистави в метро для людей, які залишалися там тижнями, він підкреслив: культура є такою ж необхідністю, як їжа.
“Культурні потреби стали базовими, позначаючи нові реалії нашого життя“, — зазначив режисер.
Окремою темою фестивалю була нова військова драматургія, що виникає з досвіду військових авторів. Багато творів цьогорічної програми створені саме ними, що відображає нові підходи та стилістики, які виходять за межі традиційного театру.
Терновий акцентує на тому, що український театр перебуває на порозі нових відкриттів. Наразі визнано, що сучасна драма має стати частиною театрального життя, інакше театр ризикує залишитися на узбіччі.
Критичний погляд
На сцені актори презентували перформативні читання п’єс, що розкривають питання війни, втрат і надій. Глядачі стали свідками живого відображення болю і страху, які відчувають військові щодня.
На завершення фестивалю була представлена п’єса “Птах на горищі” Олега Михайлова, в якій йдеться про тринадцятирічну дівчинку, викрадену з рідного міста. Це виконання викликало сильний емоційний відгук серед присутніх.
Увесь фестиваль став важливим кроком у розвитку українського театру, в якому драма стала могутнім інструментом для свідчення та вираження сучасних реалій.
Анна Бальчінос
Думки, висловлені в розділі “Блоги”, є виключно точкою зору автора. Позиція редакції може не збігатися з думкою автора.
