Незважаючи на постійні російські обстріли та дронові атаки, жителі Станіславської громади продовжують залишатися на своїй землі. Відчуття дому та приналежності до рідної території для багатьох є важливішим за ризики безпеки.
Наше видання дізналося про життя Станіславської громади із начальником СВА Олександром Бабуцьким.
“За останні два роки ситуація з безпекою значно погіршилася. Через це багато людей виїхало – нині в чотирьох селах громади проживає близько 1400 осіб. На жаль, у нас залишаються 20 дітей. Хоча маленькі діти легше знаходять прихисток в інших регіонах України. Організація Save Ukraine готова надати допомогу, забезпечуючи житлом у Києві або Одесі. Контракти укладаються на три місяці з можливістю продовження. Проте родини з дітьми все ще вагаються…”
За словами Бабуцького, всіх прийомних дітей вдалося евакуювати з громади примусово.
“Серед ‘дитячих’ випадків був один особливо складний. У 17-річного хлопця померла мати, а батько зловживає алкоголем. Він втік з дому під обстрілами і дійшов до Миколаївщини. Зараз його знайшли, і прийомна родина з Берислава, яка перебуває в Одесі, взяла його до себе. Сподіваємося, все складеться добре, він зможе навчатися, щоб не потрапити на хибний шлях.”
Начальник СВА зазначає, що діти в селах громади майже не мають доступу до онлайн-навчання через проблеми з електропостачанням.
“У Станіславі та Олександрівці немає електрики. Дві підстанції знищені під час обстрілів, їх неможливо відновити найближчим часом. Генератори вже не виручають, а зв’язок через мобільні вежі відсутній.”
Проте громада, завдяки ініціативам волонтерів, намагається доставити гуманітарну допомогу у села, особливо вночі, у відносно безпечні години.
“Ми придбали броньоване авто 4 класу на державну субвенцію, воно поки що в Києві, ми займаємося реєстрацією. Це авто допоможе не лише вивозити людей, а й доставляти гуманітарні вантажі. Але для його використання потрібно встановити РЕБ. Ми також купили самоскид на 10 тонн, адже вся техніка постраждала внаслідок обстрілів. Придбали велику кількість будматеріалів, але наразі немає можливості їх доставити.”
Іншою проблемою громади залишається те, що багато пенсіонерів не мають банківських карток для отримання державної допомоги, а “Укрпошта” перестала працювати через обстріли.
“Ми рекомендуємо людям поїхати до міста, оформити картку в банку, а потім родичі з Миколаєва зможуть зняти і привезти пенсію. Інакше вони змушені щомісяця піддаватись небезпеці, щоб дістатися до Миролюбівки.”
У селах лишаються маломобільні люди, яким допомагають соціальні працівники.
“Ми вдячні нашим соціальним працівникам, які продовжують надавати підтримку таким громадянам. Багато з них не планують виїжджати, оскільки бояться вкрасти їхнє майно. Але найголовніше – зберегти життя. У нас є серйозні проблеми з медичною допомогою: медпункти знищені, медичний персонал частково евакуюється.”
Це може призводити до ситуацій, коли термінову медичну допомогу надати стає неможливо через брак медичних працівників. Під час інтенсивних обстрілів до громади не можуть прибути ні поліція, ні волонтери. Щастить, що в Станіславі залишилася фельдшерка, яка здатна надавати першу допомогу.
“У 2025 році загинули 12 людей, 83 отримали поранення. Ворог націлюється на цивільних, які займаються своїми справами. Нещодавно ми намагалися виїхати в Олександрівку, але на шляху нас не відпустили через активні дронові атаки.”
З моменту деокупації громади допомогу надає БО GEM.
“Вони постачають допомогу на “нейтральну” територію, не забуваючи про наших внутрішньо переміщених осіб, що перебувають у Миколаївському регіоні.”
Нещодавно громада також склала списки людей для отримання паливної допомоги від ООН.
“Ця допомога – 19400 грн. – призначена для домогосподарств на період опалення. Ми зареєстрували 288 домогосподарств.”
Евакуація зі Станіславської громади триває. Нещодавно волонтер вивіз дві родини з дітьми. Для тих, хто потребує евакуації, варто звертатися до старост, які можуть координувати допомогу.
На жаль, російські обстріли знищили або пошкодили більшість будівель у громадах.
“Не залишилося жодної вцілілої адміністративної будівлі: ні школи, ні садочку, ні сільради. Всі заклади зруйновані. Наразі працює комісія з подачі документів на сертифікат єВідновлення. Отримали 168 заяв, з яких 54 погоджені, що становить 68 мільйонів гривень для відшкодування.”
Олександр Бабуцький зазначає, що громада прагне знайти дрон для фотофіксації руйнувань, але без дозволу військових провести зйомку неможливо.
Крім того, громада стикається з кадровим дефіцитом.
“Нам бракує юриста, архітектора, спеціаліста з питань дітей. Комунальні служби відчувають нестачу робочої сили. Люди скаржаться на затримки в обслуговуванні, але це через відсутність необхідних кадрів.”
Попри складні умови воєнного часу, жителі громади продовжують підтримувати Збройні Сили України.
“Ми не здаємося, тримаємося і знаємо, що нашим обов’язком є підтримувати військових, які захищають нас. Ми передаємо їм необхідні речі та обладнання. Наше головне прагнення – це перемога та відновлення.”
