Російська окупація залишається постійною загрозою. Ольга, якій 40 років [ім’я змінено з питань безпеки], безпосередньо відчула це, коли за кілька годин до нового року співробітники ФСБ увірвалися в її квартиру і затримали її. Жінка була вимушена залишити хворих батьків і скоро була видворена з окупованої території Херсонської області. Це видворення зняли на відео і використали в пропагандистських цілях.
Ольга пішки подолала кілька десятків кілометрів до вільної території, під загрозою зброї і проходячи через пункти дислокації російської армії. Наразі вона живе у відносно тихому місті на заході України. Хоча жінка й пережила насильство й ув’язнення, вона продовжує намагатися відновити своє життя і повернутися до адвокатської діяльності.
Свідчення Ольги належать до ініціативи The Reckoning Project в партнерстві з медіа ҐРУНТ. Ця історія ілюструє не лише страхіття окупації, а й прояви цивільного опору, навіть в найгірших обставинах.
Перші ознаки загрози
Селище неподалік від Криму, в якому жила Ольга, було захоплено російськими військами в перші години повномасштабного вторгнення.
Від окупації жінка не могла втекти, оскільки доглядала за хворою матір’ю. Це одне з поширених пояснень, чому люди залишаються в захоплених добровільно регіонах.
«24 лютого я мала судове засідання. Того ранку я не почула вибухів, але прокинулася від численних телефонних дзвінків. Мені кричали, що почалася війна, а я не могла зрозуміти, що відбувається.»
Перший місяць окупації запам’ятався Ользі порожніми полицями в магазинах та жахливим дефіцитом їжі, де видавали лише одну пачку макаронів на особу.
Ольга працювала адвокаткою і з 2014 року допомагала кримчанам у переоформленні їхніх документів. Окупаційні органи кілька разів пропонували їй роботу, але Ольга щоразу відмовляла, усвідомлюючи наслідки. «Я не хотіла працювати на колаборантів.»
Її чоловік вступив до Територіальної оборони в березні 2022 року. Під час виконання службових обов’язків він перетинав лінію фронту, але згодом змушений був залишити окуповану зону. Ольга змінила або знищила всі речі Сергія [ім’я змінене з міркувань безпеки] на випадок, якщо окупанти прийдуть з обшуком.
Так і сталося 31 грудня 2022 року, коли Ольга почула гуркіт у квартирі. На порозі стояли два працівники ФСБ та «майор» з окупованої частини Донеччини.
— Документи! Ви що, не бачите, що ми військові? – з порога вигукнули вони.
— Я не розумію, хто ви. У такому одязі ходять лише рибалки та мисливці, — відповіла Ольга.
Після конфлікту та перевірки документів Ольгу безцеремонно затягнули в квартиру та відібрали телефон. В її месенджерах знайшли переписки з кримчанами та проукраїнські Telegram-канали.
«Я не раз повідомляла клієнтам, що перебуваю на окупованій території. ФСБшники почали переконувати, що це не окупація, а звільнення. Від чого мене звільнили? Від роботи та родичів?»
Під час обшуку їй зателефонував чоловік, але номер не був підписаний, тому Ольга змогла відповісти, що наразі не може говорити.
Перевірка тривала чотири години, після чого їй наказали чекати виклику і не намагатися втекти.
Затримання і вигнання
Невдовзі після обшуку у Ольги стався інсульт батька. Врятувати його вдалося дивом, оскільки в селищі бракувало лікарів та ліків. Тепер жінка відповідала за двох паралізованих батьків і відчувала значне навантаження.
У січні їй зателефонував дільничний поліцейський, який перейшов на бік окупантів. Він погрожував Ользі оголошенням у розшук, якщо вона не з’явиться до них.
«Ольго Вікторівно, ви ж знаєте, як потрібно чистити телефон, — сказав він, добре знайомий з нею з попереднього часу. — Матеріали ми передамо у військову адміністрацію, вас викличуть.»
Наступні два тижні жінка залишалася в батьків. Вона вважала, що там буде безпечніше. Наприкінці січня Ольга вирішила зайти додому за особистими речами, але там її знову затримали п’ятеро військовослужбовців.
Жінку знову затягнули всередину, показуючи указ окупаційної адміністрації про те, що вона «загрожує безпеці Росії», і має бути видворена з області.
Після того, як з її взуття зняли шнурки, а з неї — прикраси, її повели до райвідділу. Назустріч їй і віталася міський голова Херсона, який був викрадений у червні того ж року.
Ользі сказали, що вона буде тут надовго. Жінка протестувала, але усе марно. В камері було шість жінок, і вечеряти доводилося на підлозі.
Серед затриманих була й вагітна жінка, Тетяна, яку затримали за допис у Facebook з закликом «Слава Україні». Вона втратила дитину через стрес та побиття військовими.
Наступного дня Ользі знову пригнали того ж «начальника», якого вона закликала. «Був ніхто, став усім, — так описує його Ольга.»
Вони вирішили, як повідомити своїм родичам про місцезнаходження. Кілька з них симулювали погане самопочуття, щоб їх оглянули лікарі. Так, Ольга незабаром звернулася до медиків за допомогою, а Анна залишила записку в кишені.
Згодом жінку наказали зібрати речі і попрощатися з родичами; її конвоювали двоє озброєних військових. Батько Ольги в сльозах прощався.
Щоранку Ольга разом з іншим затриманим — знайомим з дитинства — посадили в БТР. Дорогою до Запорізької області, де на блокпості здіймається російський прапор, їх по черзі змушували слухати наказ про видворення.
Ольга бачила свого товариша востаннє; його відправили рити окопи. З того часу вона опинилася вже на передовій у Запорізькій області.
Втеча до вільної території
В перші ж дні на фермі Ольгу побили і зґвалтували. Вона зустріла майора, який перевіряв об’єкти, всім відомого як «Сєвєр». Ольга відповіла, що вона адвокатка і відмовилася співпрацювати.
«Сєвєр» дозволив їй навести лад, але незабаром визнав, що Ольгу почали шукати. Близько третьої ночі він і команда військових вивезли Ольгу на безпечну відстань, надаючи інструкції, як уникнути мін.
Довгі години вона йшла в темряві, але також дійшла до зруйнованого мосту, де помітила синьо-жовті прапори. Їй закричали, щоб поверталася назад, на що вона відповіла: «Я не піду назад до окупантів, я своя!»
На блокпості військові були шоковані, що Ольга дійшла до них живою. «Ми тільки тіла забираємо періодично», — повідомили вони. Жінку відразу відвезли на перевірку у Запоріжжі, де дізналися, що її чоловік досі розшукував її.
«Я пройшла до сорока кілометрів, і ніхто не міг зрозуміти, як це можливо через лінію фронту взагалі, — поділилася жінка. — Мені надали новий телефон, купили квиток до чоловіка. Я відчула, як багато значить підтримка незнайомців.»
Незабаром у жінки відмовили ноги. Хоча вона пройшла лікування, за нею залишилися наслідки. З 2023 року Ольга проходить реабілітацію, як психологічну, так і фізичну.
Деякі її рідні досі залишаються під контролем окупантів. З офісу Ольги викрали всі її документи, а квартиру намагаються конфіскувати, спираючись на «закони депортації». На родичів, котрі залишилися в окупації, чинять тиск, аби дізнатися про теперішнє місце перебування Ольги та чим вона займається.
Зараз Ольга намагається відновити адвокатську практику і співпрацює з організацією, яка допомагає жінкам, постраждалим внаслідок війни.
Цей матеріал підготовлено спільно з Реконінґ Проджект (The Reckoning Project) — міжнародною командою, що займається документуванням, розслідуванням та збором доказів для воєнних злочинів.
