Херсон три роки після звільнення: Життя під поверхнею
Сьогоднішній Херсон – це місто, де життя тримається під землею, в той час як дрони літають над територією. Місцеві жителі навчилися виживати в умовах війни, пам’ятаючи день, коли над містом знову піднявся український прапор.
Про трансформацію міста за три роки після визволення розповідає інформаційне агентство Associated Press.
Раніше багатолюдні вулиці опустіли, а жителі знайшли прихисток у підвалах, які стали школами та спортивними залами. 11 листопада 2022 року, після визволення, мешканці святкували на площах з прапорами, обіймали військових, сподіваючись, що найгірше вже позаду.
Однак війна не зникла, вона змінила свою форму: артилерія противника бʼє з протилежного берега Дніпра, а дрони постійно патрулюють місто. Ті, хто залишився, зазначають, що навіть під постійними обстрілами жити без окупантів легше.
Нещодавній візит Анджеліни Джолі приніс посмішки місцевим жителям. Фотографії акторки, зроблені в підвалах під захисними сітками, стали символом підтримки для втомленого від війни Херсона.
Колись населення міста складало близько 280 тисяч. Нині ж Херсон – це лінія фронту, де кожен новий день починається зі звуків вибухів, а міські білборди свідчать: “Місто сили, свободи та стійкості“.
55-річна Ольга Команицька продає квіти серед руїн свого кіоску — єдиного залишку від колишніх теплиць. Її чоловік загинув від серцевої хвороби, і Ольга вважає, що це наслідки війни. Вона намагається заховатися від дронів під деревами, живучи між могилою чоловіка і магазином.
Я знаю звук кожного виду зброї, але дрони для мене найстрашніші, — зазначає жінка.
Вулиці міста заповнені комунальниками, які встановлюють пластикові сітки для захисту жителів. Під цими сітками знаходяться поштові відділення, лікарні та зупинки автобусів.
Також в місті працюють підрозділи радіоелектронної боротьби. 28-річний морський піхотинець Макс, який керує електронним захистом Херсона, повідомляє, що в середньому за добу до 250 ворожих дронів намагаються атакувати, але понад 90% з них перехоплюють.
Вони хочуть знищити нас як народ, не тільки військових, а всіх, — додає він.
Життя під землею продовжується: діти грають у шахи, займаються боксом, сміються. В підвалах, перетворених на клуби та спортзали, вони вчаться не боятись.
Коли знаходишся в підвалі під обстрілом, серце виходить з грудей. Але ми не здаємося, — говорить 16-річний Артем, який мріє стати стоматологом.
Херсон стає містом, яке вчиться жити під землею, але при цьому не забуває про небо.
До третьої річниці визволення на українських телеканалах та онлайн-ресурсах покажуть документальний фільм “Херсон: Сафарі на людей”, що відображає реальні події та повсякденне життя жителів під час окупації та після звільнення.
Напередодні цих урочистостей фотокореспондентка Наталя Довбиш відвідала Херсон, аби зафіксувати його сьогоднішній день у світлинах.
Анна Бальчінос
