Херсон перебував під окупацією протягом близько дев’яти місяців, з березня до листопада 2022 року. Після звільнення 11 листопада місто стало вільним, але залишилося в зоні бойових дій. Російські війська постійно обстрілюють Херсон з артилерії, мінометів та авіації, а також проводять атаки дронами. Мешканці міста змушені працювати, жити і волонтерити в умовах небезпеки.
Потреба в соціальній реабілітації
Після звільнення Херсона волонтерка Товариства Червоного Хреста України Наталя Шатілова разом із командою приступила до надання допомоги: вони доставляли продукти, медикаменти та речі для тих, хто цього потребує.
Волонтери працювали навіть у небезпечних зонах, координуючи логістику та надаючи психологічну підтримку. Згодом вони додали навчання з надання першої допомоги та мінної безпеки.
Основною метою стало забезпечення довгострокової допомоги, включаючи медикаменти для хронічно хворих, підтримку сімей з дітьми та реабілітацію поранених.
“Люди потребують реабілітації, протезування та повернення до нормального життя,” – зауважила Наталя Шатілова.
Завдяки співпраці з владою у місті з’явилися безпечні простори та громадські центри.
“Навчальні заклади не працюють в офлайн-режимі, тому освіта відбувається онлайн. Оскільки діти залишаються в Херсоні, ми реалізуємо програми для їх соціалізації, щоб вони не втратили навички комунікації,” – розповіла волонтерка.
Попри загрози, команда продовжує працювати.
“Безпекова ситуація погіршується, втрати території тривають. Якщо спочатку це були околиці, то тепер велика частина Дніпровського району стає недоступною,” – зазначила Наталя Шатілова.
Попри все, волонтери не відступають: вони продовжують підтримувати один одного та вірити у краще.
“Бажаємо всім залишатися цілими, здоровими та жити далі. Ми разом наближаємо перемогу,” – підсумувала вона.
Ризики у дозвіллі
Через постійні обстріли дозвілля в Херсоні обмежене, але мешканці шукають можливості для активного відпочинку. Олексій Гайдук, організатор мотоспільноти “11.11” і власник кав’ярні “11.11”, ділиться своїм досвідом.
До війни у місті було чимало активних людей: бігунів, велосипедистів. Тепер більшість виїхала, а активності на відкритому повітрі стали ризиковими.
“Зараз небезпечніше, тому ми їздимо лише в окремих районах. У Херсоні може “прилетіти” будь-де,” – зізнається Олексій.
Його кав’ярня стала місцем зустрічей мотоциклістів. Напередодні річниці звільнення була відкрита бургерна, що символізує життєздатність Херсона.
“Для багатьох, хто не в Херсоні, це виглядає ненормально. Але більшість реагує нормально. Наші виїзди дають людям психологічну підтримку,” – підкреслив він.
Служба в умовах небезпеки
Війна також змінила роботу комунальних служб. Працівники, які раніше виконували звичайні обов’язки, тепер працюють у бронежилетах та касках.
Старша майстерка КП “Парки Херсона” Ольга Чупікова говорить про небезпеку, з якою стикаються щодня. Її бригада займається прибиранням територій та ліквідацією наслідків обстрілів.
Для Ольги, незважаючи на великий ризик, залишитися в Херсоні — це свідомий вибір, бо життя в окупації вона називає пеклом.
“Ми навчилися жити в цих умовах, приймаючи ризики як частину повсякдення,” – підсумувала вона.
Три роки після звільнення — це час стійкості, а не спокою. Херсон залишається на своїх ногах завдяки зусиллям мешканців, які підтримують одне одного.
Життя та стійкість — основа, завдяки якій Херсон продовжує існувати.
