Спілкуючись із приятелями з Криму, які опинилися в зоні ризику, відзначаю їхнє мовчання та обережність. Усі розуміють ситуацію, але намагаються залишатися непомітними. Наші співвітчизники ж радіють можливим ударам по ворогові в Криму.
Увечері згадала, як під час окупації Херсона російська армія вбила голодом більше 4 мільйонів курей на Чорнобаївській птахофабриці. Чорнобаївка стала символом завдяки відвазі наших захисників, але за цим ховаються жахливі фактори. Однією з трагічних історій є свідоме знищення птиці, щоб позбавити людей доступу до м’яса і яєць. Я ніколи не забуду блакитні туші, які роздавали (ті, що вціліли й були відправлені на м’ясо). Хоча я люблю курятину, не мала бажання їх взяти.
Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка, розташований у будівлі колишньої Міської Думи, є архітектурною пам’яткою. Ця ніжна краса страждає від обстрілів. Раніше на цій вулиці панувало мирне життя, а нині — порожнеча та протитанкові бар’єри… Це болісний, але реалістичний образ сучасності, який відображає реалії Херсона у час загрози після деокупації.
Херсонці, як ніхто, вміють насолоджуватися життям і цінувати щасливі моменти. Ніч видалася важкою через інтенсивні обстріли, але вранці діти разом із батьками зібралися в Центральній бібліотеці для дітей, щоб підтримати один одного та подарувати собі частинку святкового настрою. Херсон виживає завдяки людям, які продовжують творити попри складнощі. Разом ми можемо створити світлі миті навіть після найтемнішої ночі.
Відео з Тернополя: батько колише труну з дитиною, що загинула під час ракетного обстрілу житлових будинків. Він втратив дружину і двох дітей.
