У складні часи війни мистецтво стає оазисом, що дозволяє відволіктися від жорстокої реальності — вибухів, втрат і горя. Воно служить інструментом, що допомагає пережити важкі емоції, виражаючи те, що не завжди можна формулювати словами. Мистецтво робить можливим збереження людяності на фоні хаосу, а також формує сподівання на краще майбутнє. Отже, особливо важливо слухати тих, хто продовжує творити, борючись за свою ідентичність.
У новому випуску програми “Розмови про відновлення” про значення мистецтва у воєнний час розповідає Яна Голуб’ятникова, відома художниця з Херсона.
Яна Голуб’ятникова є членкинею Національної спілки художників України та активною учасницею виставок як в Україні, так і за її межами. Вона виросла у Херсоні, навчалася в художній школі міста, а згодом у Сімферопольському художньому училищі імені Самокіша, закінчивши його з відзнакою. Основним жанром її творчості є живопис, з акцентом на реалістичні форми, що передають глибокі емоції. Картини Яни зберігаються в приватних колекціях як в Україні, так і за кордоном. Перед початком повномасштабної війни вона активно викладала, брала участь у колективних та персональних проектах, а також працювала художником-костюмером у Херсонському академічному музично-драматичному театрі імені Миколи Куліша. Протягом окупації міста художниця залишилася у Херсоні і, незважаючи на постійні обстріли, продовжує працювати в рідній майстерні. Більшість місцевих художників виїхали, і вона стала єдиною, хто працює у Будинку художників, де розташовано понад п’ятнадцять майстерень.
«До війни я була у напівпідвальному приміщенні, але під час війни переїхала на п’ятий поверх Будинку художників, де більше світла для живопису. Не можу сказати, що це героїчно, так просто склалися обставини. Моя майстерня містить великі полотна та матеріали, тому перевезти все це було б складно. Незважаючи на небезпеку, я не відчуваю страху», — ділиться своїми думками Яна.
З п’ятого поверху її майстерні добре чути вибухи. Щоб вийти на вулицю, їй потрібно рахувати прильоти і шукати «вікно», коли стає хоч трохи безпечніше.
«Я рахую: один прильот, другий, третій… Зрозуміла, що можна бігти. Думаю, якою вулицею краще йти, щоб не почути свист, але коли заходжу в майстерню, занурююся у творчість», — каже художниця.
Війна суттєво впливає на мистецтво. Яна зазначає, що багато її задумів змінилися під час роботи. Підсвідомість акцентує увагу на кровавих плямах, темних силуетах, тривожних тінях. Однією з таких робіт є образ птаха Сірин на фоні червоних маків: «Маки символізують рану, це кров. Сірин — віщий птах, який співає сумні пісні в моменти змін. Я була вражена, що війна так глибоко вплинула на мої ідеї», — говорить вона.
В розмові з Яною постає запитання про роль художників у теперішніх умовах та їх внесок у відновлення міста.
«Мистецтво має багато шарів і способів впливу на суспільство. Багато робіт сьогодні відображають реальність, і це є важливим, проте не менш істотними є рівні впливу, яких потрібно усвідомлювати. Мистецтво виховує суспільство», — запевняє художниця. Вона зазначає, що митці, які залишилися в місті, мусять справлятись з вигоранням і стресом. Деякі з них фіксують жахи реальності, інші ж творять для майбутнього, закладаючи нові сенси у свої роботи. За її словами, мистецтво не справляє миттєвого впливу на ситуацію, але задає правильний напрямок.
Під час окупації із місцевих музеїв та виставок було викрадено багато картин і творів мистецтва. Яні вдалося повернути деякі з них. «Одна картина тепер на афіші в Одесі. Мені довелося ходити до комендатури, щоб довести, що це моя робота», — розповідає вона.
Ця картина, що зображує дівчат у червоних сукнях, має для Яни особливе значення, оскільки вона символізує прагнення до свободи, яке художниця побачила в своїй хрещениці та її подругах. Її образи надихнули Яну на те, щоб повернути роботи інших херсонських художників.
Викрадення картин стало показовим прикладом важливості мистецтва для суспільства, включаючи його роль у пропаганді. Воно є важливим елементом у розвитку суспільства та його відновлення.
В інтерв’ю Яна керується ідеєю, що митці мають стати частиною відновлення культурного середовища. Для цього потрібна організована та чесна співпраця з місцевою владою. Часто художники самостійно ініціюють діалог, щоб донести свої пропозиції. За словами Яни, влада зазвичай звертається до митців з разовими запитами, але системної співпраці не відбувається. Наразі херсонські митці потребують допомоги для збереження своїх робіт та їх перевезення в безпечні місця.
«Майданчик, де митці можуть обговорювати свої роботи, — це дуже актуально», — підкреслює Яна.
Херсон продовжує жити під обстрілами, а Яна — працювати. Можливо, завдяки таким людям місто зберігає свою культурну ідентичність. Мистецтво не зупиняється навіть під час війни; навпаки, воно стає більш актуальним і необхідним. Бо там, де нормальність зникає, саме мистецтво відновлює нашу здатність бачити людей у їхніх переживаннях.
Запрошуємо вас взяти участь в анонімному опитуванні, яке допоможе зрозуміти настрої, потреби та виклики, з якими стикається населення Херсонщини. Кожна відповідь є важливою для відновлення. Ваші відповіді анонімні і будуть використовуватися виключно в узагальненому вигляді.
Інтерв’ю підготовлене Херсонським обласним благодійним фондом “Об’єднання” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED, а є відповідальністю авторів.
