Сьогодні, почувши чергове “головне, що ви живі й здорові” та “все буде добре”, я замислилась. Вперше від щирого серця побажала цій людині, чий життєвий контекст не змінився через війну, окрім прикрослів, таких як “допомогти волонтерам”, зрозуміти відчуття тих, хто втратив усе, крім основного – життя. Вони позбулись житла, перспектив, близьких людей і соціального статусу. Така ситуація іноді називається “втратою себе”. Чи справді вона розуміла б, як це – залишитися живим і отримати підтримку від держави в старості, якби опинилася на місці потерпілих?
Якщо ви не вмієте співчувати – просто пройдіть повз. Не маючи власного досвіду, ви навряд чи зможете зрозуміти, що ваше порожнє “все буде добре” лише загострює біль.
Мораль: співчуття проявляється в діях. Запитання чи мовчазне слухання – це вже форма емпатії. Не підвищуйте ціни на житло для переселенців – це питання совісті, а надання роботи тим, хто її потребує – акт милосердя. Такі якості зустрічаються рідко, але я знаю, що вони існують, на прикладі своєї переселенської історії.
***
Я перебуваю в Херсоні. Тут важко. Але не можна казати, що місто непристосоване для життя. Подібні заяви лише забирають надію.
***
Мій ранок розпочався з доволі гучних звуків. На мою думку, це тривало лише близько двадцяти хвилин, хоча, можливо, я прокинулась пізніше. Проте безлад встигли накоїти. Можливо, це було своєрідне “привітання” до першого дня зими.
***
Якщо в медіа з’являються чутки про можливість обміну територіями, це лише маніпуляція. Сподіваюсь, наші ЗМІ хоча б уточнять, чи про обмін чиїх територій йдеться. Це нагадує ситуацію, коли терористи пропонують “обміняти” двох дітей однієї родини на трьох дітей тієї ж родини, або ж куди гірше – порожні обіцянки замість п’яти дітей.
***
Найбільш заспокійливими словами для мене зараз є “тривоги немає” чи “загроза відсутня”. Коли читаю їх вночі, настрій покращується і швидше засинаю, навіть коли артилерія б’є на фоні сигналу відбою тривоги. Чомусь найбільше боюся саме касетних боєприпасів. Коли вони летять, я завжди біжу в підвал.
***
Жити на Півдні – це значить сісти в автомобіль і вирушити на прогулянку в Олешківську пустелю. Колись так було.
Новини півдня України, Херсон, Миколаїв, Одеса, Мелітополь
