У березні 2023 року четверо п’яних жителів села Чорнянка Таврійської міської громади Каховського району на лівобережній ТОТ Херсонщини викрали свого односельця Петра Мартинчука нібито за висловлену ним критику на адресу російських окупантів. Чоловіка назвали «бандеровцем», вивезли в поле, побили і задушили. Окупаційний «Херсонський обласний суд» визнав проукраїнську позицію вбитого помʼякшувальною обставиною і вагомим «приводом для злочину». Двох обвинувачених у вбивстві так званий «суд» відправив за ґрати, третього звільнив від покарання, а четвертий учасник проходив у справі як свідок.
Подробиці цієї справи з посиланням на вирок окупаційного Херсонського обласного суду від 22 травня 2025 року та власні джерела повідомляє Центр журналістських розслідувань.
«Мартинчука назвали «бандеровцем» і стали бити»
Востаннє живим свого старшого брата Петра Мартинчука, 1966 року народження з села Чорнянка на Херсонщині, його сестра бачила 8 березня 2023 року. Чоловік заїхав до неї в гості, трохи випили і близько другої години дня він пішов додому.
За деякий час жінка прийшла привітати брата з днем народження, проте його вдома не було. Його мобільний телефон теж не відповідав. Жінка звернулась до окупаційної поліції з заявою про зникнення брата. Того ж дня поліцаї привезли її до місця вбивства і показали тіло. Вона підтвердила: вбитий – її брат.
За обвинуваченням у вбивстві Петра Мартинчука поліцаї затримали трьох місцевих мешканців: Антоненкова Миколу Васильовича, Тимченка Андрія Олександровича і Яньсевича Олексія Юрійовича, 13 травня 1995 року народження. Всі вони – громадяни України. Чоловіки розповіли про обставини вбивства в «суді».
За їхніми словами, в середині березня 2023 року Антоненков, Тимченко, Яньсевич і ще один чоловік, який проходив у справі як свідок, нелегально нарубали дрова поблизу селища Нова Маячка Ювілейної селищної громади Херсонського району, відвезли їх до Чорнянки і продали. За «зароблені» гроші купили в місцевому магазині горілку і розпили її. Коли горілка закінчилась, вирішили знову їхати по дрова. В цей момент повз їхнє авто проходив Петро Мартинчук. Олексій Яньсевич, який був за кермом, зупинив машину і почав розпитувати Мартинчука про «СВО» – саме так у Росії заведено називати розвʼязану нею повномасштабну війну проти України. Мартинчук нібито почав казати, що підтримує Україну і висловлював критику на адресу Росії і її окупаційної армії. Це не сподобалось Яньсевичу. Він заштовхав жертву до багажника своїх «Жигулів» і поїхав у бік лісосмуги, де зазвичай рубав дрова. Інші «колеги» його не зупинили.
В полі четверо чоловіків дістали Петра Мартинчука з багажника. Олексій Яньсевич назвав його «бандеровцем», бо той «був за Україну» і почав бити. Один із присутніх нібито хотів захистити Мартинчука, через що Яньсевич накинувся на нього з увімкненою бензопилою і погрожував відрізати ліву руку.
Олексій Яньсевич (ліворуч), 2018 рік. Фото: соцмережі.
«Петро Мартинчук упав на землю, Яньсевич почав бити його зі стрибка ногою по обличчю і примушував інших теж його бити. Мартинчук втратив свідомість. Яньсевич накинув йому на шию зашморг з автомобільного троса і сказав Миколі Антоненкову його затягнути. Доволі швидко трос порвався, тож Антоненков витяг зі своїх штанів шнурок і продовжив душити, відтягуючи жертву до себе, спираючись колінами за його спину. Весь процес удушення тривав 4-5 хвилин. Коли Мартинчук перестав дихати, Яньсевич надавив на його груди і видавив повітря. Тіло вбитого відтягнули на десять метрів, забрали з його кишені паспорт громадянина України і повернулись до Чорнянки. По дорозі зупинились і Андрій Тимченко спалив паспорт», – йдеться у вироку окупаційного «суду».
«Суд» і «покарання»
За кілька днів труп вбитого випадково знайшли російські військові. А ось на фігурантів справи представники окупаційної поліції вийшли після того, як Миколу Антоненкова нібито замучила совість і він нібито сам зізнався в скоєному злочині.
«Слідство» затягнулося через те, що в Антоненкова і Тимченка діагностували хронічний алкоголізм і через потребу в примусовому лікуванні одного з них.
Цивільна дружина Олексія Яньсевича під час допиту розповіла поліцаям, що її чоловік «виявляє повагу до всіх, завжди допомагає сусідам, підтримує армію і уряд Росії, дуже добре ставиться до російських військових та допомагає їм у ремонті автомашин».
Мати Яньсевича одразу після арешту сина позбулась від «Жигулів». На допиті вона заявила, що продала автомобіль разом із бензопилою російським військовослужбовцям, бо їй були потрібні гроші на адвоката.
Сторону обвинувачення в цій «справі» представляла окупаційна прокурорка Кочкіна Ольґа Алєксєєвна, яка приїхала на Херсонщину з Кіровської області РФ. А роль «судді» виконувала Трємасова Наталья Алєксандровна, яка до призначення в незаконно створеному «Херсонському обласному суді» працювала суддею Красноярського районного суду Самарської області РФ.
«Суддя» Трємасова визнала проукраїнську позицію вбитого чоловіка пом’якшувальною обставиною для обвинувачених і вагомим приводом для скоєного ними злочину.
«Покарання підсудному Яньсевичу помʼякшує те, що конфлікт із Петром Мартинчуком почався внаслідок образи останнім російського суспільства, висловлювань проти Збройних сил РФ і підтримки ним Збройних Сил України. Це й стало приводом для його викрадення і вбивства. Інші помʼякшувальні обставини для Яньсевича – визнання вини, розкаяння і наявність у нього літньої матері», – йдеться у вироку окупаційного «суду».
Схожим чином «суд» пояснив помʼякшувальний вирок і для інших фігурантів справи.
Вирок окупаційного «суду»: 16 років колонії суворого режиму Олексію Яньсевичу, 12 років – Миколі Антоненкову. Андрія Тимченка, який допомагав ховати тіло і спалив паспорт вбитого, «суд» звільнив від покарання через нібито закінчення строків давності.
Олексій Яньсевич, 2018 рік. Фото: соцмережі.
За даними з Єдиного державного реєстру судових рішень, Микола Антоненков у 2015 році притягався до відповідальності за дрібне хуліганство. Як розповіли ЦЖР мешканці села Чорнянка, він усе своє життя займався нелегальною вирубкою деревини і постійно пиячив.
Інший фігурант справи Олексій Яньсевич, за даними ЦЖР, у 2017 році мав проблеми з Каховським обʼєднаним міським військовим комісаріатом, який стягував з нього кошти за допомогою виконавчої служби.
