Сьогодні працівник, який ремонтував теплотрасу, розповів про свою доньку, котра служить снайперкою і вже повернулася на фронт після двох поранень. “Я вже в літньому віці, після інсульту, але не можу залишити людей без тепла. Хтось має це робити,” – зазначив він. Кожен займається своїм завданням: хтось тримає оборону, хтось навчає, лікує, ремонтує або співає “Щедрика” на руїнах теплоелектростанції після обстрілу. Важливо витримати, відновити та пам’ятати про всі втрати.
***
Сьогодні о шостій ранку наш район зазнав обстрілу з реактивних систем залпового вогню. Враження залишаються незабутніми. Мій будинок залишився неушкодженим, але околиці стають все більш схожими на “маріупольські”. Біля виходу з двору утворилися глибокі ями в асфальті, а на сусідній вулиці ми вже збираємо уламки від ракет. Раніше там була одна, а тепер з’явилася ще одна.
Це Херсон.
***
Тільки вчора на Херсонщині внаслідок агресії загинула одна людина, ще десять отримали поранення, серед постраждалих – двоє дітей і троє співробітників поліції.
***
Російські війська перетнули державний кордон України поблизу села Грабовське в Сумській області. Після захоплення цього населеного пункту більше 50 цивільних осіб були примусово вивезені до Росії.
***
Можливо, час припинити розділяти херсонців на тих, хто залишився в місті, і тих, хто виїхав? Кожен мав свої обставини і свій вибір. У всіх нас є спільна біда, і вона болить всім.
***
У Херсоні чути гул генераторів. Люди метушаться по справах, транспорт працює з перебоями, тому на вулицях багато велосипедистів. Жінки продають домашні закрутки на тротуарах – огірки, варення, компоти. Дехто несе додому ялинку, інші зупиняються на кілька хвилин, щоб перепочити та випити кави. Херсон живе, незважаючи на щоденні обстріли, втому та війну.
