Вірш української поетеси Юлії Мусаковської, присвячений екологічним злочинам на Херсонщині, здобув визнання на трьох континентах.
За інформацією самої поетеси, її твір охопив аудиторії в Північній Америці, Європі та Азії.
Твір Natural Disaster зі збірки “Каміння і цвяхи” став лауреатом The Asian Prize for Poetry 2025. Вірш був презентований у перекладі Олени Дженнінґз.
Мусаковська наголосила на важливості того, що текст про екоцид на Херсонщині отримав можливість бути почутим за межами України, і що він донесе правду про наслідки війни до міжнародної аудиторії.
Окрім нагороди з Азії, у 2025 році творчість Мусаковської була визнана також в США та Європі. Вона отримала премію Діани Дер-Гованессян від New England Poetry Club за переклад поезії Марії Титаренко. У Естонії перекладачка Анна Вершік удостоїлася премії Авґуста Санга за переклад вірша “Квітне магнолія в чужому саду”.
Текст, що здобув нагороду The Asian Prize for Poetry 2025, звучить так:
***
Як тільки не називали:
велика вода, стихійне лихо,
всесвітній потоп —
проте тут нема місця стихії чи волі божої.
Ріка — піддана насильству,
гнана чужинцями,
затопила зелені поля, чарівні діброви,
білі оселі з радістю всередині,
вишневі сади поряд,
багатоповерхівки,
все здобуте і пережите,
рибу, птаха і звіра,
коня та бджолу.
Жодного ковчега — може, гумовий човен.
Врятується не праведник,
а той, до кого вчасно дійдуть рятувальники.
Риба не виживе,
звір не виживе.
Лебеді і качки виживуть самі.
Господарі не залишать корову, козу і півня.
Можливо, врятується кошеня,
що відчайдушно тримається за стіну затопленого дому.
Може, пес, що кілька ночей спить на вершині даху,
який ще видніється над водою.
Мати з дітьми, які завмерли
на горищі сусіднього, вищого дому.
Старий не виживе і в човні —
ворог не спить.
Старий захистить, закривши собою, жінку.
Вкравши човни на лівому березі,
ворог обстрілює евакуацію.
Справа рук людських.
Лихо сердець
пустих, як пробиті, здуті м’ячі.
Називай на ім’я того, хто це вчинив.
Ім’я йому — легіон.
Ім’я йому — ціла країна.
Велика, фатальна пляма
на карті світу.
Називай її — ту, що хоче повторити.
Називай, немов обеззброюєш.
Наче встромляєш осиковий кол, —
аби прив’язати човен.
І ступити перший крок
по воді.
