Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області ухвалив рішення по справі чоловіка з Херсона Віталія О. Він тричі намагався втекти з України, перетнувши Карпати — спершу як цивільна особа, а потім двічі вже як військовослужбовець. Кожна зі спроб була зупинена прикордонниками. Суд визнав його дезертиром, хоча сам Віталій заперечує свою провину, стверджуючи, що не вважає себе військовим, незважаючи на мобілізацію.
Про це повідомляють кореспонденти «IPC-Південь» з посиланням на рішення суду.
Перше затримання сталося в червні 2024 року, коли чоловік намагався перетнути кордон у Карпатах, не досягнувши його всього 7000 метрів. Прикордонники передали його до територіального центру комплектування, де Віталій був мобілізований на посаду водія. Він стверджує, що йому не надали жодних документів про мобілізацію, що змусило його вважати себе викраденим і примусовим утримуваним у частині.
Через два тижні чоловік залишив частину без дозволу, оскільки не вважав себе військовослужбовцем. У спробі повторно перетнути кордон він вже наблизився до мети на 5300 метрів, але знову був зупинений і повернений до частини.
Третя спроба втечі відбулася 3 вересня того ж року. Віталій зміг порвати прикордонне огородження, але не дійшов до кордону — його затримали на відстані 200 метрів зі Словаччиною за допомогою службових собак. Чоловік був у військовій формі з травмою ноги. Він подав рапорт із проханням повернути його до частини, проте командир відмовив у цьому.
Під час судового засідання його заперечення про те, що він не є військовослужбовцем, були спростовані наказом командира частини від 30 червня 2024 року, відповідно до якого він був зарахований на службу за призовом у часі війни.
25 грудня 2025 року суд визнав Віталія О. винним у дезертирстві та самовільному залишенні військової частини, призначивши йому покарання у вигляді семи років позбавлення волі. У своєму захисті чоловік навів аргумент, що «мати має серйозні проблеми зі здоров’ям, і він перебував у Херсоні протягом дев’яти місяців окупації, що вплинуло на його свідомість».
