Семирічний Остап Тополін з Олешок після початку бойових дій опинився на території Росії, втративши свій дім та батька. Наразі він перебуває в російському притулку для дітей і його анкета виставлена на платформі для усиновлення.
Цю інформацію повідомили у розслідуванні Texty.org.ua.
Журналістські дослідження вказують, що десятки тисяч українських дітей, серед яких і Остап, виявилися на території Росії після початку повномасштабної агресії. За оцінками українського омбудсмена, більш ніж 150 тисяч дітей були вивезені, а портал «Діти війни» задокументував майже 19,500 випадків. Водночас лише менше тисячі фотографій дітей опубліковано, що є важливим кроком для їхнього подальшого пошуку.
Остап виріс в Олешках. Мати хлопчика померла, коли йому було п’ять років, після чого він залишився під опікою батька Василя Тополіна та його цивільної партнерки. До початку війни Остап навчався у місцевій школі і брав участь у святкуванні Дня національної єдності, його фотографія у вишиванці слугувала початковою точкою для ідентифікації.
Після вторгнення місто швидко опинилося під контролем російських військових. Батька Остапа неодноразово затримували, а після останнього затримання разом із сином він зник. За інформацією розслідувачів, їх вивезли вглиб Росії, приблизно до Нижнього Тагілу у Свердловській області, де батькові та сину було присвоєно російське громадянство в прискореному порядку.
У червні 2023 року житло родини в Олешках було остаточно знищене внаслідок затоплення після підриву Каховської ГЕС. Восени 2023 року тіло батька Остапа було знайдено мертвим у лісі неподалік Нижнього Тагілу; причина смерті не була офіційно озвучена.
Після цього хлопець потрапив до російського дитячого будинку, а в грудні 2023 року його анкета з’явилася на платформі для усиновлення. У ній не зазначалося, що він є громадянином України. Журналісти змогли ідентифікувати Остапа за фотографіями, підтвердженими його вчителькою з української школи, а додаткову впевненість у його особі надали російські публікації, які згадували про його померлого батька.
До вторгнення режим життя Остапа був звичайним: його батько займався тепличним господарством, заробляючи на продажу овочів та квітів, а мачуха підтримувала хлопчика у навчанні. Його перший рік навчання у школі став останнім, коли він міг отримувати освіту рідною українською мовою. Після початку війни родині довелося залишити дім, сад, друзів і шкільні заняття.
Журналісти відзначають, що в Нижньому Тагілі Остап зазнав ідеологічного переспрямування в дитячому будинку, де його змушували брати участь у святкуванні Дня захисника Вітчизни та інших заходах.
Останні підтверджені відомості про Остапа датуються серединою 2024 року. Його анкета для усиновлення зникла, а точне місцезнаходження невідоме. Експерти зазначають, що хоча українські органи та приватні ініціативи змогли повернути понад тисячу дітей з окупованих територій, проблема є масштабною: сотні тисяч дітей залишаються під контролем РФ, і шанси на повернення таких, як Остап, залишаються незначними.
Анна Бальчінос
