Антонівка — передмістя Херсона, яке війна майже знищила. Обстріли, зруйновані будинки, евакуація, втрата рідного краю стали щоденною реальністю для тисяч мешканців. Проте ця історія не про жертви, а про жінок з Антонівки, які, незважаючи на втрату домівок, стали волонтерами та підтримкою для Херсона. Вони не покладалися на допомогу, а самі стали рятівними руками для сотень інших у найскладніші моменти війни.
Ворожі безпілотники «фіксували» їх під час надання допомоги
Під час окупації Херсонщини, коли місто виявилося без гуманітарних постачань, підприємиця Тетяна Ахтеменко, втративши бізнес, знайшла своє покликання у допомозі людям. У невеликих господарствах Антонівки ще залишалися запаси овочів, м’яса та яєць, і вона почала доставляти продукти до Херсона. Тетяна згадує про перші небезпечні виїзди в місто:
«Це був жахливий страх… Ми повісили білі прапори на машину та виїхали, не маючи жодних документів. Дивом проїхали всі блокпости, нас ніхто не спитав про папери. Тоді ми доставили допомогу для 15 родин».
Оскільки чоловік Тетяни був військовослужбовцем, незабаром їм довелося виїхати на контрольовану Україною територію. Але як тільки Херсон був звільнений, Тетяна почала знову збирати пакунки для свого селища. Від брата, який залишався в Антонівці, волонтерка дізналася, що там немає ані ліків, ані хліба:
«17 листопада ми завантажили повну машину. І хліб, і ліки, і все, що могли взяти. Дорога була знищена, ми їхали в умовах затоплення. Я завжди дякую своїм охоронцям: коли інші машини застрягали в багнюці, ми, попри перевантаження, доїхали. Це диво».
Прибувши в рідне селище, люди вже збиралися на вулицях, очікуючи допомоги. З того моменту Тетяна почала возити хліб у великих кількостях. Її маму стало її найближчою підтримкою, яка не погоджувалася на те, аби донька їздила одна у небезпечні рейси:
«Коли говорю “ми” — це я і мама. Вона навіть зараз їздить зі мною кожного дня», – зазначає Тетяна.
Під час постійних артобстрілів та атак дронів волонтерська діяльність опинилася під загрозою. Тетяна згадує випадок, коли дрон «фіксував» їх під час роздачі допомоги. Один із снарядів потрапив в її двір, інший — поранив сусіда. Якось під час доставки ліків Тетяна помітила дрон, що кружляв в небі над нею, спускаючись все нижче, і на мить боялася за своє життя. На щастя, дрон пішов далі і вразив сусідній будинок, а їй вдалося уникнути небезпеки.
«Кожна сім’я зазнала втрат»: як жінки пережили втрату дому під час війни
Навколо Тетяни згуртувалися інші жінки з Антонівки, які також були змушені залишити свої домівки через обстріли.
«Я приєдналася, коли ми залишилися без житла. Спочатку їздила на мопеді, але з приходом зими це стало важко. Коли ми втратили автомобіль через ворожий дрон, ми почали працювати в Херсоні», – розповідає Віта Мєдвєдєва.
Людмила Лозовська приєдналася до команди завдяки волонтерці Ірині Кононенко, яка опікується покинутими тваринами. Вона із сумом згадує свою залишену домівку:
«Ми виїхали, нічого не взяли. У чому були, в тому й покинули все. Винайняли житло, перевезли собак і котів… А вже 1 вересня 2025 року дрони знищили наш дім. З того часу я не можу навіть подивитися, що там лишилося».
Людмила волонтерить уже другий рік. Інша волонтерка Галина Бондаренко залишалася в Антонівці три роки, допомагаючи людям та тваринам. Вона доглядала за покинутими кіньми, додавши:
«Я три роки була там, а потім до мене з тяжкими травмами прийшов сусід. Ми надали йому першу медичну допомогу, а потім я зрозуміла, що потрібно виїжджати».
Після евакуації Галина тиждень не могла вийти з дому та плакала. Підтримкою стали землячки:
«Дівчата зателефонували і сказали: “Галю, пора виходити на роботу”. Танюша нас взяла під своє крило, ми їй дуже вдячні. Тепер ми разом, у кожної своя історія. Кожна сім’я пережила лихо».
«Ми вдячні за довіру»
За підтримки старости селища Сергія Іващенка волонтерки створили благодійний фонд “Світло Херсона”.
«Ми не мали бази даних, записували кожну особу в зошит. Потім настала осінь із дощами, і не було місця, щоб збиратись. Тетяні запропонували приміщення – порожня зала. Там не було ні одного стільця. Все, що ви бачите сьогодні – столи та шафи, зроблено нашими руками», – розповідає Людмила Лозовська.
Попри неуникнений страх, волонтерки продовжують поїздки в Антонівку 2-3 рази на тиждень. Окрім допомоги людям, вони рятують покинутих тварин, вивозячи собак і котів. Тетяна також згадує, як перевезла сім котів в одній машині, і ті залишались спокійними, поки одна з них не почула голос господині з телефона.
Волонтерки припинили виїзди, коли під час чергової атаки автівка Тетяни вийшла з ладу.
Автомобіль Віти Мєдвєдєвої наразі на ремонті після атаки в місті. Віта вижила, оскільки встигла зайти в приміщення перед ударом. Але цей інцидент не зупинив волонтерку у її діяльності.
“Ми допомагаємо не лише мешканцям Антонівки, але й багатьом людям з Херсона, у тому числі з обмеженими можливостями. Є також запити з інших районів”, – зазначає Віта.
Наразі у волонтерському колективі працює десятеро жінок. У базі даних фонду зареєстровано 600 осіб, які отримують допомогу. Волонтерки також шукають запити на памперси, візки, одяг, роздають їжу. Вони підтримують тих, хто дбає про покинутих тварин, привозять корм, організовують стерилізацію та вакцинацію. Також допомагають військовим, задовольняючи їх термінові потреби.
«Ми щасливі, що нас підтримують, що люди бачать нашу чесну роботу», – кажуть волонтерки.
