Сили оборони утримували плацдарм у селі Кринки на лівому березі Херсонщини протягом близько 7 місяців. У цій боротьбі безвісти зникли 788 українських військовослужбовців. Про те, як вдалося утримати плацдарм, розповідає один із бійців, котрий пережив ці події.
Восени 2023 року українські підрозділи змогли укріпитися на лівобережжі Херсонщини в селі Кринки. Це не була традиційна лінія фронту; справи мали інший характер — малочисельні групи вели бої в руїнах, за підвали та узбережжя. Тут не було укріплень у звичному розумінні. Бійці залишалися без надійного захисту і з обмеженими ресурсами, але все ж тримали плацдарм кілька місяців.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Світлин буде замало»: фотокореспонденти відзняли документальний фільм про Кринки
Своїми спогадами про ці важкі бої поділився розвідник 121-ї окремої бригади територіальної оборони з позивним Шпіон, його історію публікує Регіональне управління Сил територіальної оборони «Південь» ЗСУ.
48 днів без ротації
Шпіону 37 років. Він старший лейтенант і розвідник. За час повномасштабного вторгнення він пройшов шлях від молодшого сержанта до офіцера, а 48 днів оборони плацдарму в Кринках стали одним із найскладніших етапів його служби.
На початку війни Шпіон перебував в Естонії. За його словами, рішення про повернення не потребувало обговорення.
«Я дізнався про вторгнення і одразу ж повернувся додому. Меня вже був досвід участі в АТО, тому в 2022 році я прийшов у бригаду молодшим сержантом. На Кринки я прибув уже в статусі командира групи – молодшим лейтенантом. Наразі я старший лейтенант.
Спочатку ми діяли на островах у Херсонщині, а потім були переведені на окупацію плацдарму в Кринках. Спочатку планувалося, що ми пробудемо там два тижні. Але річка замерзла, і ротації затягнулися. Коли з’явилася можливість, почали міняти людей малими групами. Перші зашли — перші й вийшли. Закінчилося тим, що ми провели на лівому березі 48 днів.
У групі Шпіона було чотири бійці, двоє з яких вже мали серйозний бойовий досвід, а двоє були новачками. Всі добре розуміли, куди йдуть, і що їх чекає, без ілюзій, зауважує командир.
Утримання плацдарму
Переправа через Дніпро стала додатковим викликом, адже в човні бійці не могли контролювати ситуацію. Небезпека була з усіх боків.
Група Шпіона зайняла позиції в селі, від якого залишилися тільки руїни. Спостережний пункт облаштували в будинку, де збереглися лише фрагменти стін і підвал, що ледве тримався. Окупанти підходили близько, не підозрюючи, що там можуть бути військовослужбовці.
Завдання групи були чіткими: утримання плацдарму, виявлення і знищення ворога, спостереження за авіацією, збір розвідувальної інформації.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зниклі безвісти в Кринках: як здійснюється пошук українських захисників
«Ми збирали все, що могло бути корисним: рації, телефони, документи. Це дозволяло розуміти дії противника. Один із днів запам’ятався особливо — ми помітили висадку ворожого десанту. Вступили в бій із супротивником, що переважав чисельністю. Вони намагалися оточити нас, але нам вдалося знищити їхню техніку разом з екипажами та відбити атаку. Під час огляду позицій противника ми знайшли незаблокований мобільний телефон із координатами штабів і маршрутами. Усе це передали до штабу, що дозволило коригувати вогонь.»
Протягом 48 днів не було жодного спокійного дня для відпочинку. Як могли, їх підтримували колеги, передаючи дронами їжу та смаколики.
«У найкращі дні — одна порція їжі на двох і півлітра води на людину. А траплялося, що одну пляшку води доводилося ділити на 3-4 дні. Іноді дрони приносили наші посилки: смачні гостинці, навіть кока-колу…»
Евакуація з Кринків
Новина про евакуацію була сприйнята спокійно. Командир зазначає, що навіть не було впевненості у безпеці виходу. Розуміння того, що їм вдалося вирватись, прийшло лише після того, як бійці опинилися на правому березі.
«Ворог переслідував нас усіма видами озброєння. Просто пощастило, що ми вийшли живими. Лише в шпиталі я усвідомив, що ми в безпеці. Я схуд майже на 30 кілограмів за цей час», — згадує Шпіон.
Нині бійці його групи служать у різних підрозділах, але підтримують зв’язок. За утримання плацдарму в Кринках вся група отримала державні нагороди — ордени «За мужність» III ступеня.
«Ми вижили. Але залишилося багато наших, які загинули, залишаючись вірними до кінця. Ми обов’язково повернемося, щоб забрати свою землю і з почестями поховати полеглих. Вижити — значить добре. Значить, не все так критично», — підсумував Шпіон.
Історія Шпіона є частиною великої боротьби українських захисників, які тримали плацдарм. Кринки стали знаковим місцем — цю територію утримували живі люди, стикаючись із вогнем, страхом і виснаженням.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнення Содоля: провал операції в Кринках та оновлення генералітету
Фото: фейсбук/Регіональне управління Сил територіальної оборони «Південь» ЗСУ
Новини півдня України, Херсон, Миколаїв, Одеса, Мелітополь
