Мікрорайон Корабел у Херсоні, більш відомий серед херсонців як Острів – це місце, про яке всі знають і яке болить. Тут не працюють магазини й аптеки, немає світла, газу й тепла, а вода – лише технічна і буває всього на кілька годин на добу. Але попри все тут залишаються люди. І тримається цей район передусім на взаємній підтримці.
Про те, як сьогодні живуть херсонські ОСББ на Острові, ми поговорили з Оленою Шатіло, головою правління ОСББ «Каравела», у новому випуску “Розмов про відновлення”.
“Острів – він для всіх болить. Для влади, бо люди не хочуть виїжати. Для мешканців, бо вони залишилися без світла, газу, тепла. Воду подають лише технічну і всього на кілька годин. Пити її не можна. Питну привозить влада. Аптек на Острові немає вже більше року. Немає банків, магазинів, навіть виїзної аптеки,” — каже Олена Остапівна.
Після того, як у серпні 2025 року росіяни авіабомбами значно пошкодили міст через річку Кошову, на Острів не заїжджають швидкі та пожежники. Якщо щось трапляється — приїжджає поліція або Нацгвардія, і вивозить людину вже в критичному стані. Значна частина мешканців мікрорайону виїхала, але є і ті, хто повернувся назад. За словами Олени Остапівни в її будинку залишилося лише дві родини, одна з яких її.
Про взаємодію з владою Олена Остапівна говорить відверто і без прикрас – коли у червні 2023 році окупанти підірвали Каховську ГЕС, Острів був одним з перших мікрорайонів, який пішов під воду, але залишився сам на сам з бідою. Був повний хаос. Люди рятувалися як могли: “Влада не думала, що залишилося так багато людей. В той час нам допомагали волонтери. Коли пошкодили міст, влада оголосила обов’язкову, не примусову евакуацію. Єдина комунікація, яка на сьогодні є з владою – на будь-яку проблему “виїжджайте з Острова”. Ми просто передаємо знання одне одному, між мешканцями, які тут ще залишилися”, — каже Олена Остапівна.
Чи допомагає місцева влада мешканцям ОСББ на Острові? Так. Підвозять питну воду, відкривають укриття, з настанням холодів передали газові конвектори з балонами. Але, за словами Олени Остапівни, обов’язки влади закінчуються на урочистій передачі допомоги під прицілом журналістів. Далі все лягає на плечі самих містян – укриття перейшли на баланс ОСББ, а ті ж самі балони мешканці мають доставити до Миколаєва, заправити їх і привезти назад самостійно, усе – власним коштом і під дронами, без броньованих авто і елементарних засобів захисту (каски і бронежилети), щоб можна було цю логістику забезпечувати.
“Слово “аптека” для Острова просто не існує, – говорить пані Олена, – тому було б непогано якби хоча б раз на місяць у Пункти незламності завозили медикаменти. Бо зараз мені телефонує наш дільничний поліцейський і питає, які ліки кому потрібні. Але ж це не його робота. Цим має займатися адміністрація – військова чи района. Цієї комунікації з владою немає”.
Незважаючи на те, що з Острова виїхало багато мешканців, тут майже немає мародерства. Будинки контролюють самі мешканці разом із поліцією. “Я ненавиджу фразу “кожен сам за себе”. Як у війну можна бути сам за себе? Тут один за всіх, і всі за одного”, — каже Олена Остапівна.
Сьогодні Херсон, і Острів зокрема, тримається на волонтерах і благодійних фондах: продукти, вода, генератори, ліки, допомога після затоплення: “На волонтерах і війна виграється, і люди виживуть”. Водночас є й ті, з ким за словами Олени Остапівни співпраця не складається — через бюрократію, вибірковість або формальні відповіді. Ми поцікавились у пані Олени, як на її думку можна покращити співпрацю з міжнародними організаціями, які на сьогодні навіть не завжди до кінця розуміють ситуації на місцях: “Про яких донорів можна говорити сьогодні, якщо до нас навіть пожежники не їдуть? На нарадах голів ОСББ влада нам постійно говорить, що відбудова почнеться тільки тоді, як окупанти відійдуть хоча б на 50 км”.
Попри війну, відсутність комунацій, постійни обстріли, на території ОСББ — чисто, доглянуто, ростуть квіти. Люди садять, поливають, відновлюють: “До нас приїжджали іноземці й питали: “У вас тут війна?” Я кажу — подивіться на вікна. Але територія доглянута, бо ми віримо, що будемо жити далі”, — усміхається пані Олена.
Острів сьогодні — це про виживання. Про людей, які залишилися. Про ОСББ, які фактично стали кризовими менеджерами. Про міні-громаду, яка не чекає ідеальних умов, а робить те, що може. І про просту істину: навіть у найважчих умовах люди залишаються людьми. І тримаються разом.
Запрошуємо вас взяти участь у анонімному опитуванні, яке допоможе зрозуміти настрої, потреби та виклики, з якими стикається населення Херсонщини, а також оцінити ефективність роботи громадських організацій і влади. Кожна ваша відповідь є важливою для майбутнього відновлення. Ваші відповіді залишаться анонімними і використовуватимуться тільки в узагальненому вигляді для аналітичних цілей.
Це інтерв’ю підготовлено Херсонським обласним благодійним фондом “Об’єднання” за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Висловлені думки не обов’язково відображають офіційну позицію EED. Інформація є відповідальністю авторів.
