У селі Музиківка наразі мешкають 365 осіб віком до 35 років. Життя поступово повертається до нормального ритму, хоча небезпека російських атак та безпілотників все ще залишається.
Про повсякденність після деокупації розповідає видання “Вгору”.
Після звільнення від окупантів Музиківка відновлюється: тут працює понад десять магазинів та забезпечено автобусне сполучення з Херсоном шість разів на день. Молодь віком від 14 до 18 років активно бере участь у тренінгах з лідерства, проектного мислення і командної роботи, а також у воркшопах та заняттях з домедичної підготовки. Особливістю минулого року стали поїздки дітей на відпочинок до Пристоличної громади Київської області в рамках проєкту “Пліч-о-пліч: згуртовані громади”.
Проте, тенденції до повернення молоді на постійне проживання поки що не спостерігається.
“Раніше учні, які навчалися в Херсоні, поверталися додому на вихідні чи під час канікул, нині ж більшість із них навчається дистанційно. Навіть повернення на канікули можливе лише раз на три місяці, й через погіршену безпекову ситуацію це трапляється ще рідше”, – зазначила Світлана Позняк, інспекторка з питань молоді та спорту Музиківської СВА.
Наталія Кузьома та Марія Чала, 11-класниці Музиківського ліцею, востаннє відвідували школу в 7 класі. Під час окупації заклад перейшов на дистанційне навчання. Проте регулярні російські обшуки та проблеми зі світлом і зв’язком ускладнювали навчальний процес. Дівчата згадують про страхи за себе та близьких, а також про єдність місцевих жителів у важкі часи.
Про деокупацію вони дізналися майже одночасно – Наталія перебувала вдома, а Марія на підконтрольній Україні території. Зараз дівчата переважно навчаються онлайн, однак декілька разів на тиждень відвідують укриття ліцею.
“Готуватися до іспитів під звуки обстрілів непросто, але з часом до них звикаєш, і більшість із цих звуків вже не заважає навчальному процесу. Проте під час вибухів важко зосередитися”, – поділилася Наталія.
Олександр Сипко, 4-курсник журналістики Херсонського державного університету, працює у пресслужбі обласної військової адміністрації. Перед війною хлопець планував вступ до технічного університету в Харкові, Львові чи Києві.
Проте військові дії змінили його плани. Олександр дізнався, що можна подавати документи до університетів з тимчасово окупованих територій. Перший курс часто супроводжувався російськими обшуками.
“Окупанти часто проводили обшуки, шукали інформацію, де я навчаюся. Я казав, що навчаюся в школі, а коли подавав документи – збрехав, що закінчив школу. Вони просто вірили на слово і нічого не перевіряли,” – розповів Олександр.
Перед деокупацією війська пошкодили об’єкти критичної інфраструктури, що призвело до перебоїв з електроенергією в Музиківці. Олександр temporarily переїхав до дядька в Херсон, але пізніше повернувся до села. Хлопець не може уявити, як жити в Херсоні, який щодня зазнає обстрілів, вважаючи Музиківку набагато безпечнішою.
18-річна Дар’я Шишак на момент початку війни навчалась у 9 класі. В квітні 2022 року її сім’я виїхала до Вінницької області, де продовжила навчання онлайн. Батьки повернулися додому восени 2022 року, а 18 грудня до родини приєдналася і Дар’я.
“Після деокупації життя відновилося, але стало зовсім іншим. З’явилося нове розуміння цінності простих речей, разом із страхом за завтрашній день,” – підкреслила Дар’я.
У 2024 році Дар’я закінчила ліцей та вступила до Національного університету “Одеська юридична академія” на факультет “Право”. На канікулах вона завжди повертається до рідної Музиківки, де залишилися близькі люди та пам’ятні місця.
Попри бажання молоді реалізовувати себе в інших містах, для них важливо повертатися до рідного села та дому. Молоді люди побоюються можливості повторної окупації, але прагнуть бачити Музиківку в післявоєнному майбутньому як живий та затишний простір для навчання, роботи і життя.
